Довколалітературне

  У багатьох джерелах, пов’язаних з життєписом Коносуке Мацушіти часто згадують про бідність його родини. Та почалось все не так сумно. Народився Коносуке у японському селі Васамура в 1894 році. Він був восьмою дитиною в сім’ї, а його перші роки життя пройшли у достатку. Батько майбутнього бізнесмена, Масакусу, володів 150 акрами землі та рисовим бізнесом і був дуже шанованою людиною у селищі. Додавало шани від жителів селища й той факт, що рід Мацушіта мешкав у Васамурі більше 4 поколінь. Та одного дня все докорінно змінилось. І у країні, і у становищі родини Мацушіта. У 1899 році Масакусу Мацушіта прогорів на біржових угодах з рисом. Щоб розрахуватися з боргами йому довелося продати землю, будинок та інше майно. Родині Мацушіти довелося переїхати у тісну квартиру в місті Вакаяма, щоб почати усе спочатку. Батько Коносуке намагався заробити на життя, відкривши невеличку крамницю, де продавалося дерев’яне взуття, але бізнес не приносив прибутків. За втратою добробуту сім’ю спіткало ще одне горе — смерть двох братів і сестри Мацушіти. Це вплинуло не тільки на батьків хлопця, але й  на характер юного Коносуке. Доля вносила свої корективи щодо малого. Закінчивши всього 4 класи початкової школи у 1904 році Коносуке відправився в Осаку, де за допомогою батькових знайомств став підмайстром у торговця жаровнями. Так почалась дещо інша школа малого Мацушіти — школа життя. Вже через три місяці хлопець змінив рід діяльності — новим місцем стала робота підмайстром у торговця велосипедами. Працювати доводилося по сім днів на тиждень з вихідними на Новий рік і в свято Бон. Малий Коносуке адаптувався до умов і за шість років, проведених на цій роботі, багато чому навчився в області торгівлі. Насправді Мацушіті дуже  пощастило працювати в місті. Він став свідком електрифікації  тогочасної Японії. Коносуке не просто зацікавився областю енергетики, він у неї закохався. Однак не маючи необхідної освіти, він міг розраховувати тільки на найнижчі посади у цій сфері.   У 1910 році Мацушіта наважився кинути роботу в магазині велосипедів та влаштувався в компанію Sakura Cement, де одним з керівників був його родич. Своєю впертістю та працездатністю Мацішіто скоро добився підвищення, набрався безцінного досвіду, який в майбутньому допоможе йому у веденні власного бізнесу. Першою інновацією Мацушіти став вдосконалений електричний штепсель, розробці якого він віддавав увесь свій вільний час. Тодішні роботодавці майбутнього мільярдера холодно поставилися до винаходу, вважаючи, що новий штепсель не зможе принести прибутку. Та Коносуке вірив в успіх своєї інновації, тому кинув роботу та відкрив власне домашнє виробництво. Стартап Мацушіти вартістю в 100 йєн (на той час 50 доларів) був багатообіцяючою ідеєю. Майбутній  світовий гігант починався як напівкустарне сімейне підприємство, на якому працював сам Коносуке, його сестра та її чоловік Тосіо (у майбутньому президент компанії Sanyo).  Дещо пізніше з’явилася можливість найняти ще двох робітників. До кінця першого року існування компанія була на межі фінансового краху. Найімовірніше, вона зникла б, але несподівано підприємець отримав велике замовлення від Kawakita Electric на виготовлення тисячі ізоляційних плат для вентиляторів, а за ним ще одне вигідне замовлення. І саме тоді, у 1918 році, прориваючись на заповнений сегмент ринку, Мацушіта сформулював принципово нову формулу успішного виробництва, відому як закон 30 відсотків: «Щоб потрапити на вже сформований ринок, потрібно робити все на 30% краще і на 30% дешевше»   Завдяки двом вдалим угодам Мацушіта зміг орендувати двоповерховий будинок і продовжити виробництво штепселів. Через нетривалий час Коносуке звернув увагу на те, що в Японії росте попит на подвійні патрони для ламп розжарювання. Компанія освоїла новий тип продукції, яка дуже швидко завоювала популярність у споживача, забезпечивши стабільне зростання і розвиток. З 1923-го року Коносуке починає випуск ще одного, популярного на той час, продукту. Компанія освоює виробництво велосипедних ламп (фар, які працюють від акумуляторної батареї). У той час акумуляторні лампи відрізнялися дуже коротким часом роботи, не більше 3-х годин. Чотири місяці Коносуке експериментував з електролітами, що дозволило йому створити батарею, яка забезпечує час роботи ламп до 40 годин. Створивши продукт, який перевершував практично всі існуючі аналоги, Мацушіта мало не прогорів. Справа в тому, що покупці не вірили обіцянкам про 40-годинну роботу лампи, і велосипедні ліхтарі тривалий час залишалися незатребуваними. Тоді Мацушіта запропонував володарям велосипедних магазинів поставити у вітрини велосипеди з увімкненими ліхтарями, щоб покупці могли переконатися в тривалості часу роботи ламп. Окрім цього він першим у світі став продавати свій товар на умовах реалізації — торгові контрагенти сплачували гроші за товар тільки після продажу. Час і новий маркетинговий принцип зробили свою справу, і велоліхтарі Мацушіти, подолавши опір відсталості споживачів, стали надзвичайно популярними. Переходячи до чергового етапу розвитку, компанія почала випуск електричних настільних ламп, які поступово замінили традиційні для Японії гасниці. Для просування цього продукту з’явився перший бренд компанії — «National». Справа Мацушіти росла, і згодом з’явилась компанія Mutsuhito Electric.