Довколалітературне

Стиль життя по-сербськи чимось нагадує данське хюґґе :) Тільки у сербів це називається «мерак» (в перекладі – «кайф»). Теплолюбні, веселі, чимось схожі на іспанців та італійців, вони насолоджуються життям і прагнуть гармонії, абсолютно не переймаються проблемами і не обтяжують себе роботою) У них навіть є дещо подібне до сієсти й короткого дня. Для серба праця не кара, але й точно не найголовніша життєва потреба))) У багатьох туристів, що відвідують Сербію, часто складається враження, нібито довкола самі тільки п’яні. Але, незважаючи на наявність власного виноробства та популярність національних міцних алкогольних напоїв, серед яких найвідоміша сливовиця, сербів важко назвати питущими.  Дорослі чоловіки досить часто можуть годинами розтягувати один келих чого завгодно протягом цілого вечора, й це не заважає веселощам  і відкритому вираженню емоцій. Цікаво, що кава – найулюбленіший напій мешканців Сербії. Скільки чашок протягом дня випиває пересічний серб, підрахувати важко. Схоже на те, що каву вони заварюють за кожної зручної нагоди: до рахат-лукуму, після їжі, під час перерви і, мабуть, навіть перед сном) А чай тут не дуже поважають і п’ють тільки під час застуди. Сербія – рай для туристів, де кожен знайде для себе щось нове. Тут, у самому центрі Європи, дуже тісно сплелися римська, слов’янська і турецька культури, подарувавши сербам неймовірно цікаву домівку, а нам – можливість бувати в Сербії і невтомно відкривати її для себе. Тож збирайте валізи і вирушайте у мандрівку! А щоб правильно налаштуватися, радимо ознайомитись, як мінімум, з чудовою сербською літературою. У наших підказках –  двоє  якравих авторів. Один з них – андеграундний письменник Звонко Каранович. Літературний досвід цього прозаїка формувався під впливом бітників, традицій культового кіно та поп-культури. Протягом життя Звонко спробував себе як журналіст, редактор, ведучий радіопрограм, організатор концертів, власник музичного магазину і навіть диск-жокей! Творчий доробок автора оцінили читачі з багатьох країн світу, у тому числі й України. Радимо почитати роман «Три картини перемоги» — про Сербію на зламі тисячоліть. Бомбардування військами НАТО, сіра і в'язка дійсність, що глибоко проникала у душі людей і отруювала всіх навколо. Герой роману Джордж Узелц саме з таких – екстравагантний, примхливий і зверхній хлопець. Та доля вирішує внести свої корективи. Після повернення з війни Джордж втрачає останні ілюзії.  Пробираючись крізь сумнівні корупційні схеми, очікування голландської візи, семиденний «секс-фестиваль» і розлучення, головний герой переоцінює геть усе і врешті... все-таки знаходить себе справжнього. Ще одна підказка — Срджан Валяревич. Славнозвісний поет і андергаундний прозаїк. Його особистість здавна оповита пеленою таємничості. Срджан завжди уникав публічних інтерв'ю та виступів, та все ж одному українському письменнику вдалося віднайти з ним спільну мову. Так на світ з’явився український переклад культового роману письменника – «Комо». Валяревича вважають одним з найкращих сучасних сербських письменників. З одного боку, «Комо» – це  дорогі вечері, море елітного алкоголю, гірські вилазки і флірт з місцевими дівчатами. Та з іншого все не так романтично. Югославська війна проходить через увесь роман червоною ниткою. Світова спільнота критиків одностайно вважає «Комо» одним із кращих зразків психологічної воєнної прози. Навіть без батальних сцен  й уживання слова «війна».   А тепер умощуйтесь зручніше, читайте і... до наступної зустрічі!