#FabulaBookMap_Росія
02.10.2018
Довколалітературне
Озеро Байкал, Ермітаж і велетенські території, це те що ми відразу згадали про Росію, не відволікаючись на політику. Простори цієї країни настільки великі та багаті на природні ресурси, що вона б без проблем могла зайняти територію усієї планети Плутон. Але сьогодні ми побалакаємо про чудових авторів цієї країни, які заховались у наших підказках до челенджу.
Отже, поїхали!
Відкриває нашу добірку один з перших авторів, які друкувалися у нашому видавництві, — Кирило Кобрін. Журналіст, письменник та історик. Родом з Росії. У 2000-х Кирило працював у Празі, журналістом на "Радіо Свобода" і головним редактором видання «Новий літературний огляд». З 2007 року й донині редактор журналу історії, соціології та політичних наук «Недоторканний Запас». Чотири роки тому Кирило полишив журналістику й проміняв Прагу на Лондон, де зараз веде фрілансерське життя. Книги Кобріна перекладалися багатьма мовами, в тому числі й українською. Пропонуємо вашій увазі його роман «11 празьких трупів». Ви будете у захваті від цього «смачного» детективу.
А перша пані у цьому списку — Тетяна Бонч-Осмоловська. Народилась Тетяна у Сімферополі. Російсько-австралійський філолог, письменниця, перекладачка, організаторка культурних подій та учасниця багатьох знакових фестивалів по всьому світу. На її рахунку 18 книг, серед яких не тільки романи. Друкувалась у багатьох збірках та антологіях у Росії, Угорщині, Нью-Йорку. Зараз наша авторка живе у Австралійській столиці — Сіднеї.
До наших рекомендацій потрапила її книжка «Розвилка» — збірка повістей та оповідань в (анти) утопічному стилі. Яким би був наш світ тепер, якби в якийсь час історія пішла іншим шляхом? Дізнавайтесь у «Розвилці».
Наступний представник наших рекомендацій — Олексій Винокуров — сценарист, кінопродюсер і письменник. Родом з Пермі. Після закінчення філологічного факультету Московського педагогічного інституту здобував творчий досвід у газеті «Московский комсомолец», вів колонку в журналі «Новое время», очолював відділ публіцистики в газеті «Иностранец», згодом став головним редактором журналу «Другой». У парі з Віктором Шендеровичем з 1996 року був постійним автором популярної програми «Куклы» на російському каналі «НТВ». Креативному перу автора належать понад два десятки телевізійних проектів та популярних телевізійних серіалів.
За 20 років Олексій Винокуров опублікував п’ять романів. Останній його роман, написаний 2016 року «Ангел пригляду» щоправда, не знайшов видавця на батьківщині автора. Чому, запитаєте ви, а ми порадимо вам його прочитати і дізнатися самим. Бо саме він потрапив до наших рекомендацій.
Ще однією гостею наших підказок стала Маргарита Хемлін і її роман «Дізнавач».
Маргарита Хемлін народилась на Чернігівщині і юність провела в Україні. Згодом поступила до Літературного інституту ім. Горького й залишилася в Москві. Вона пройшла тернистий шлях перш ніж голосно заявити про себе як письменницю. Працівниця ЖКХ, посудомийка в кафе. Пізніше доля подарує їй шанс — роботу у видавництві журналу «Фізкультура і спорт», «Незалежній газеті», «Сегодня», а пізніше — посаду редактора політичних колонок журналу «Итоги», і роботу шеф-редактора Першого каналу телебачення. У 2007-му році Маргарита Хемлін дебютує як авторка прози. Її роман «Дізнавач» буде номіновано на премію «Велика книга» і короткий список премії «Російський Букер» у 2013 році та спеціальну премію «Інспектор НОС» (2014) за кращий пострадянський детектив. Роман вартий того, щоб не пройти повз нього).
А завершує нашу прекрасну четвірку підказок гостя цьогорічного Книжкового Арсеналу в Києві та Book Forum'у у Львові, чуттєва і талановита Марія Галіна — російська письменниця українського походження, перекладачка, критикиня та кандидат біологічних наук. Авторка понад десятка прозових книг та шести поетичних збірок. Лауреатка багатьох престижних літературних премій. Її прозу читають і поціновувачі «високої полиці» і книгомани, що полюбляють «гострішу» літературу. Її авторський стиль балансує між формами і змістами і викликає захоплення. Як до прикладу роман який вкрав наші серця у чудовому й атмосферному перекладі Маріанни Кіяновської.
Якщо ви ще не прочитали «Малу Глушу», то ми дуже рекомендуємо її до прочитання)
Що ж друзі, виходимо з підпілля і... зустрінемось зовсім скоро у наступній країні нашого челенджу.
Поділитися в соцмережах
Поділитися
