Вікіпедія запевняє нас, що наша сусідка Румунія – зовсім молода країна, заснована лише в середині XIX ст., та, занурившись у культуру й колорит цієї країни, відразу поринаєш у її тисячолітню історію.
Унікальна архітектура, гірські ландшафти й гаряча балканська кров румун — усе це змішується в надзвичайний мікс.
Румунії беззаперечно треба пишатися своїми великими умами. Адже саме тут був винайдений панкреін, що згодом став більш відомішим у всьому світі як інсулін. А створив його вчений і... політик — Паулеску. Або, наприклад, румунський хімік та ще й майже тезка всесвітньовідомого фізика Ніколає Теклу сконструював газовий пальник і назвав його своїм ім'ям. А у травні 1827 року завдяки Петраке Поенару було винайдено та запатентовано першу кулькову авторучку!
Звісно, ця трансільванська країна може похвалитись не тільки вченими.
Наприклад в історичній частині повіту Марамуреш розташоване, мабуть, найунікальніше кладовище у Європі, а то і у всьому світі. Чого варта хоча б його назва – Веселе) Особлива фішка кладовища полягає в тому, що на кожному надгробку розміщено веселий чи сатиричний віршик про небіжчика, переважно про те, яким він чи вона були за життя. Також у цій місцевості чимало надзвичайно красиві дерев’яні церкви в готичному стилі, споруджені ще в далеких XVII–XVIII століттях.
Багатенько людей у цілому світі й досі думають, що Румунія — країна вампірів. Адже саме у Трансільванії жив князь Влад Цепеш (завдяки Брему Стокеру більш відомий як граф Дракула), що «прославився» своїм кривавим правлінням. Прогулюючись трансільванськими Карпатами поблизу села Бран, вірогідно можна натрапити на його справжній замок. Або темної ночі сплутати його з Чорною церквою, споруджену в XV столітті (її ще називають Бісеріка-Нягре).
І хоча Брем Стокер не румунський письменник, ми все одно розповімо вам трохи про румунську літературу та двох авторів із наших підказок до челенджу #FabulaBookMap.
І першим стає Дан Лунгу — відомий українському читачеві за книжкою «Я ще та комуністична баба!». Роман побачив світ 2007 року, а за шість років був екранізований. Фільм сподобався глядачам і навіть отримав золоту статуетку на кінофестивалі «Gopo-2014».
Події екстравагантного роману розгортаються через кілька років після падіння диктатури Чаушеску і – ох, який дивний збіг! — напередодні чергових виборів. Головна героїня книжки – пенсіонерка Емілія Апостоє – спілкується по телефону з донькою, яка живе тепер в Канаді і ненавидить комуністів. Емілія поринає в ностальгічні спогади і намагається виправдати себе.
А закриває підказки легендарний румунський і французький письменник та драматург Ежен Йонеско та його п’єса «Носороги».
Це фантасмагорична історія про пересічне місто, у якому всі мешканці потроху перетворюються на носорогів. Здавалося б, це тільки метафора на позначення втрати людьми людської подоби в атмосфері тоталітаризму... Але свого часу Йонеско сам зізнавався, що «Носороги» – п’єса антифашистська, в якій він «дійсно прагнув описати процес нацифікації країни», і «спочатку під “носороговою хворобою” розумівся нацизм». Принаймні саме фашизм, зокрема його зародження в Румунії 30-х років, наштовхнули драматурга на її створення.
Що ж, зустрінемось за кілька днів у наступній країні))))
Бувайте)
