Довколалітературне

Януш Леон Вишневський. Самотність у Мережі
01.03.2017
Довколалітературне

Януш Леон Вишневський. Самотність у Мережі

Януш Леон Вишневський "Самотність у Мережі" Не можу однозначно висловитися щодо прочитаної книги, адже враження різні. З одного боку, мені сподобався інтригуючий сюжет (заміжня жінка починає вести електронну переписку з незнайомим чоловіком, у якого поступово закохується) і розкриття особливостей сприйняття дійсності та мислення жінок і чоловіків. Також імпонує ідея твору – можна жити у великому місті, вести активний спосіб життя, спілкуватися з безліччю людей, мати сім’ю, але в середині залишатися самотнім (що зараз є достатньо поширеним). З іншого боку, стиль розповіді спочатку трохи ускладнює усвідомлення того, що хотів показати автор (у книзі події сучасності переплітається з близьким і давнім минулим). Також у книзі доволі багато історій, інколи шокуючих, які не мають жодного відношення до основної лінії сюжету, і здається, що автор просто хотів наповнити книгу історіями, які його вразили і з якими він хоче поділитися зі світом. До того ж, основним мотивом дій головних героїв є безмежна тяга до постійного відчуття насолоди від життя, особливо сексуальної насолоди. Головна героїня вже 5 років заміжня, її стосунки з чоловіком стали одноманітними, проте вона прагне відчувати ті емоції, які людина має, коли народжується кохання: безмежна радість, внутрішній підйом, постійне чекання на вісточку від людини, яка подобається, нетерпіння зустрічі, еротичні фантазії, передчуття майбутньої близькості тощо. Це автору вдалося показати дуже детально. Відповідно, виникає уявлення, що задоволення сексуального потягу, бажання відчути найвище фізичне блаженство – це головне, заради чого живуть головні герої. У них є хвороблива залежність, «зачіпка» за власну сексуальність, що призводить до закономірного фіналу, коли з’являється потреба в перегляді власного світогляду. На обкладинці книги написана анотація до неї: «…Вишневському вдалося осягнути незбагненне: він зрозумів жінку». Дійсно, багато цікавого написано ним щодо жіночої психології, але, мені здається, що його трохи переоцінили. Мені здається, що Вишневського краще почитати, аніж писати про нього, адже серед його розмірковувань кожен може побачить саме те, що особисто для нього є важливим. Після читання цього твору важко залишитися байдужим. 31/50 #Книга з любовним трикутником у сюжеті #ФабулаКнигоманія2017_28
  • 16.01.2017
    Довколалітературне

    Книгомани, ви готові розважитись у 2017 році?! Видавництво «Фабула» викликає вас на поєдинок!

    Книгомани, ви готові розважитись у 2017 році?! Видавництво "Фабула" викликає вас на поєдинок! Умови наступні: — зробити перепост цього запису для залучення якомога більшої кількості учасників; — за рік прочитати 52 книги* (з розрахунку по одній на тиждень), які відповідають умовам, викладеним у нашому списку. Читати можна у задовільному порядку і в будь-якому темпі — не треба чекати закінчення тижня, щоб почати наступну книгу. Приєднатись до нас теж можна будь-якої миті.
  • 10.01.2017
    Довколалітературне

    "Ми приймаємо виклик!"

    Цю історію треба починати з розповіді про мого тата. Мій тато обожнював читати! Він часто їздив у відрядження, і першим місцем, яке він відвідував у кожному місті, була книжкова крамниця. Книги у Радянському Союзі були не меншим дефіцитом, ніж чорна ікра чи французькі духи. Тому кожній новій книзі мій батько радів, як дитина. Влітку ми з татом гостювали у моєї бабусі, яка мешкала в невеличкому містечку в Полтавській області. Там була чудова книжкова крамниця! І більшість книг в ній була українською мовою! Так у мене з’явилося чудове видання "Пригоди Незнайка і його товаришів" в перекладі Федора Маківчука з кумедними чорно-білими ілюстраціями на кожній сторінці, які я згодом усі розмалювала:), "Земля світлячків" Віктора Близнеця, чарівні дитячі вірші Платона Воронька та ще багато-багато інших книжок, і дитячих, і дорослих. Ось так, завдяки татові, я поступово перетворювалась з палкої шанувальниці читання на книголюба, а згодом і на книгомана.