Один з моїх улюблених віршів Михайла Юдовського:
Напиши на небі, твердому, як скеля:
«Тут буду я. Тут моя остання оселя».
Далі пиши що хочеш – навіть слово з трьох літер.
Написав – і витер, написав – і вітер
здує всі літери, наче макулатуру,
«Хто тут, – скаже, – пустує, в печінку цироз йому?»
«Ой, – злякаєшся, – Боженько, це я здуру...»
«Бачу, – той відповість, – що не від великого розуму.
Навіщо псувати небо? Чого тобі, хлопче, треба?»
«Мені нічого не треба – тільки шматочок неба.
Буду на ньому писати, буду його колисати,
як мати побіля тину колише малу дитину,
кататимусь, як у рибі
Іона». «Душе безгрішна, –
той відповість. – Спасибі –
давно не було так смішно.
Сердце аж груди топче,
наче орел лелеку.
Звідки ти взявся, хлопче?»
«Я тут... неподалеку».
«Годі, бо вже не можу –
от не було напасті...
Дай тобі щастя Боже...
Тобто це я – дай щастя!..
Очманієш од тебе,
ах ти Господня хиба...
Ось тобі, хлопче, небо.
Ось тобі, хлопче, риба».
Богиня Михайла Юдовського
05.02.2017
Довколалітературне
Поділитися
Богиня!
Минув тільки місяць з початку Книгоманії, я пишу свій четвертий відгук, а дехто вже дочитує п’ятнадцяту книгу! Знімаю шляпу!
Сьогодні роздум про ще одну відкладену книгу, яку я не встигла прочитати, коли вона тільки вийшла. Це збірка оповідань талановитого киянина, який зараз мешкає у Німеччині, Михайла Юдовського.
4 з 52: Михайло Юдовський «Богиня» (2016 р., Фабула) #ФабулаКнигоманія2017_45
Для мене Михайло перш за все поет, а потім вже письменник, художник, блогер. Його поезія відверта, глибока, пронизлива. Іноді до болю.
Щодо прози. Я знаю, де проходить тоненька межа між трагедією та комедією — у прозі Юдовського. Його проза — суміш легкості, іронії, хуліганства і … його поезії. Немає сенсу переказувати зміст оповідань Юдовського — їх просто потрібно читати. Обов’язково!
До речі, Фабула видала дві збірки оповідань Михайла Юдовського — «Богиня» і «Наволоч».
Моя оцінка: 10 з 10.
#ФабулаКнигоманія2017, #ФабулаКнигоманія2017_45
