Вулфголл

Rated 5.00 out of 5 based on 3 customer ratings
(3 відгуків)

200.0 грн

 

Англія, двадцяті роки XVI століття. Країна на межі катастрофи: якщо король Генріх VIII помре, не залишивши спадкоємця, неминуче почнеться громадянська війна. І ось на арені історії з’являється Томас Кромвель, син коваля-бунтівника, політичний геній, чиї засоби впливу — підкуп, погрози й лестощі. Та він має величну мету — перетворити Англію відповідно до своєї волі та бажань короля, котрому він віддано служить. Гіларі Мантел із притаманною їй глибиною та психологічною проникливістю створила епічну картину суспільства на великому історичному зламі, де мало не кожен із героїв з відвагою та пристрастю кидається на зустріч власній долі.

 

Додаткова інформація

Обкладинка:

Тверда, суперобкладинка

ISBN:

978-617-09-3761-2

Мова:

українська

Кількість сторінок:

672

Серія:

Лауреати

Розміри:

130х200 мм

Рік видання:

2018

Автор: Гіларі Мантел
Переклад:

Віталій Михалюк, Костянтин Бєляєв

Жанр: Драма, мелодрамаІсторичний романСучасна проза

3 відгуки для Вулфголл

  1. Оцінено в 5 з 5

    Судислав

    Прочитавши книгу Гіларі Мантел “Вулфголл”, в мене залишився приємний присмак від прочитаного. Головним героєм книги постає Томас Кромвель – простолюдин, який зміг зробити чудову кар’єру при дворі короля Англії Генріха VIII. Він народився в сім’ї коваля, в молодості воював в Італії, працював в банкірських домах, де заробив певні статки. Але попри все, він повернувся на батьківщину. Книга про Англію, про її аристократію і короля Генріха Тюдора, про початок розриву між Ватиканом і Лондоном і чому це сталося. Книга про людські стосунки і про честь і відданість слову, друзям.
    Гіларі Мантел – за роман “Вульфголл” і за його продовження – “Везіть тіла” отримала головну літературну премію Великобританії, Букеровську премію в 2009 і 2012 роках. Зараз вона пише третю, завершальну книгу трилогії.

  2. Оцінено в 5 з 5

    hrushkachereshnia (перевірений власник)

    “«Томас Кромвель? — кажуть люди. — Це геніальна людина. Ви знаєте, що він може прочитати напам’ять весь Новий Заповіт?» Він той, хто завжди владнає богословську суперечку; той, хто назве вашим орендарям дванадцять переконливих причин, чому їхня плата є справедливою. Він краще за будь-кого визволить вас із юридичної плутанини, що триває протягом ось уже трьох поколінь, і вмовить вашу дочку витерти сльози і погодитися на шлюб, про який вона навіть думати не хотіла. З тваринами, жінками і боязкими позивачами він делікатний і м’який, але ваших кредиторів він змусить плакати. Він може бесідувати з вами про цезарів або роздобути вам скло за вельми пристойною ціною. Якщо йому спадає бажання поговорити, його ніхто не переговорить. Ніхто інший не зберігає таку ясну голову, коли ринки обвалюються і чоловіки в сльозах посеред вулиці рвуть позикові листи.”

    Усі ми знаємо цю історію. Король-ловелас Генріх VIII полюбляв одружуватися. Робив він це з нудьги чи з палкого бажання мати сина-спадкоємця, залишиться для нас загадкою. Але через це він назавжди змінив свою країну, ставши головою новоствореної англіканської церкви. Тепер цей період на уроках історії ми називаємо Реформацією.

    Отож, наш не такий уже й молодий здоровань-король вподобав собі фрейліну Анну Болейн і вирішив побратися з нею. Але от лихо, на заваді стала законна дружина, яка вам не абихто, а англійська королева, іспанська королівна, люба тітонька імператора Священної Римської імперії. І той бісів папа не захтів дати розлучення, тож тепер треба якось викручуватися (можна було б просто стратити, але ті чортові родичі ще припруться з війною!..). Не може ж такого бути, що вcе по праву, а Бозя синів не дає? Певно, та гаспидська королева не була незайманою, коли йшла з нашим короликом під вінець! І хто ж то допоможе розкрутити це дільце? Наш любий Томас Кромвель.

    “Вулфголл” і “Везіть тіла” — два романи з майбутньої трилогії про оцього от пана Кромвеля. Якщо в двох словах, то перший розповідає про часи піднесення Анни Болейн, а другий — про її падіння. І до того і до іншого приклав руки наш “сірий кардинал”.

    Народившись сином коваля, та ще й коваля надзвичайно поганої вдачі, у нього було набагато більше шансів закінчити життя в якій-небудь канаві, аніж досягти чогось в житті. Але ж ні. Утікши підлітком він батька, розумний і обдарований хлопчина спершу заробляє на хліб, показуючи фокуси (насправді шахруючи), вояком “на неправильному боці”, хлопчиком на побігеньках, береться за безліч різноманітних підробітків у багатьох країнах.

    Повернувшись до Англії, Томас Кромвель швидко робить блискучу кар’єру, стає правою рукою кардинала Томаса Вулсі, з падіння якого по-справжньому й починається наша історія. Річ у тім, що він, Кромвель, справді любив і шанував свого працедавця, і добре запам’ятав події і людей, які призвели до його передчасної кончини. Повірте, пан Кромвель знає, що помста — це страва, яку найкраще подавати холодною. І ця рушниця вистрелить у другому романі циклу. “Ах ти ж, бестіє, — не раз під час читання думала собі я, — вмієш же ти виношувати підступні плани.” Самовладання, гострий розум, мудрість у веденні справ призвели до того, що падіння любого кардинала не лише не поховало під собою амбіції нашого героя, а навпаки за короткий час він стає правою рукою, незамінним помічником і найкращим другом самого короля. “Мало хто може сказати, як я: “У мене немає друзів, крім короля Англії”. Кромвель стає для короля такою людиною, яку всім нам іноді хочеться мати під рукою: паном “я все залагоджу”. Де взяти грошей, як не вляпатися в чергову війну, як виконати кожну забаганку короля, включно з відмовою підкорятися папі, і зберегти країну.

    “Як би пояснити? Світом правлять зовсім не ті, на кого Гаррі Персі думає, і не звідти. Не з прикордонних фортець і навіть не з Вайтголлу. Світом правлять з Антверпена, з Флоренсії, з місць, про які він і гадки не має: з Лісабона, звідки кораблі під шовковими вітрилами йдуть на захід і підсмажуються під сонцем. Не з-за мурів фортець, а з контор, і не покликом бойової труби, а клацанням кісточок рахівниць; світом править не скрегіт гарматного механізму, а скрип пера на векселі, яким оплачено і гармату, і гармаш, і порох, і ядра.”

  3. Оцінено в 5 з 5

    Ксенія (перевірений власник)

    Навіть якщо ви не захоплюється історією, роман “Вулфголл” Гіларі Мантел може вас зацікавити змальованим у ньому історичним періодом – Середньовіччя у Британії часів Генріха VIII. А хто ж не чув про цього короля та його дружин, яких у нього було аж шестеро, з якими він розлучався, яких він страчував. Такий от веселий був король…
    Персонажами цієї книги стали Генріх VIII та його друга дружина Анна Болейн, заради якої він розлучився з Катериною Арагонською та зіпсував стосунки з католицькою церквою, що не схвалила цього. Процес розставання був довготривалим і нелегким, довелося розпочати реформи у країні задля одного шлюбу і створити нову церкву, англіканську, та Генріх був парубком затятим… Отож, врешті-решт він одружився з Анною, щоправда за кілька років її стратив, але це вже трохи інша історія.
    І от ці події ми побачимо очима головного героя “Вулфголлу” – Томаса Кромвеля. Це також реальна особа, яка відіграла важливу роль в історії Британії. Якраз у той період він став радником короля і насправді був непересічною людиною, яка спромоглася в Середньовіччі з простолюдина перетворитися на одну з найвпливовіших персон у країні. От про таких і кажуть: “створив себе сам”. І, хоча історики та різні письменники часто зображують його владним і підступним інтриганом, Гіларі Мантел змалювала Томаса Кромвеля зовсім не таким. Я побачила Кромвеля люблячим і турботливим батьком, чоловіком і родичем; працелюбною, відданою і вдячною людиною, талановитим і далекоглядним державним діячем. І, хтозна, як би склалася його доля та яким шляхом би пішла історія Британії, якби служив він не такому самодуру, яким був Генріх VIII. “Вулфголл” – лише перша частина трилогії про Томаса Кромвеля, а тут уже величезну кількість людей стратили за наказом короля, що бачив зрадників скрізь і всюди. А зрадою для Генріха було все, що суперечило його бажанням…
    Крім згаданих героїв, на сторінках роману ви зустрінете і Марію Болейн, сестру Анни й коханку того ж Генріха VIII (про неї зняли фільм “Ще одна з роду Болейн”, де Марію грає Скарлетт Йоганссон), і Томаса Мора, письменника й філософа, автора “Утопії”, а також святого католицької церкви (хоча у цьому романі він абсолютно непривабливий персонаж, радше навіть негативний) та ще багато різних дійових осіб. Їх так багато, що на початку книги складено перелік усіх персонажів твору з короткими характеристиками, аби ми не заплуталися. Цей додаток надзвичайно потрібний ще й тому, що в ті часи дуже популярним було ім’я Томас (крім уже згаданих двох, я нарахувала ще дев’ятьох персонажів із таким ім’ям), у романі навіть жартують: “Половину чоловіків на світі звуть Томас.” Ну, при дворі Генріха VIII так точно була навала Томасів. )))
    Гіларі Мантел написала роман, який читаєш, наче достовірну історичну хроніку. Звичайно, не варто все сприймати на віру, бо «Вулфголл» таки художній твір, але відчувається, що письменниця ретельно дослідила події описуваного періоду та життєписи людей, які стали героями роману. Вдалося їй передати й атмосферу тогочасного суспільства, епохи, описати звичаї та життя різних верств населення.
    Книгу я прочитала не надто швидко, бо додатково шукала різні історичні довідки та факти (люблю історію), а роман немаленький, майже на 700 сторінок. Трохи сповільнює читання і специфічний стиль оповіді, яка ведеться від третьої особи і де авторка називає головного героя лише займенником “він” і ніколи на ім’я. Наприклад: “Ґреґорі от-от виповниться тринадцять. Зараз він у Кембриджі зі своїм наставником. Він відправив до тієї ж школи своїх племінників…” Оте друге “він” стосується вже Томаса Кромвеля і це трохи заплутує. Та все ж книга мені сподобалася, тому продовження читатиму, його вже й українською видали під назвою “Везіть тіла”.
    Гарне видання, на якісному папері, з закладинкою та суперобкладинкою, яка не рветься.

    P. S. Щодо назви. Вулф Голл – маєток родини Сеймурів (Джейн Сеймур стала третьою дружиною Генріха VIII), але події твору в ньому не відбуваються, тому я не відразу зрозуміла, до чого тут він. Коли ж у книзі згадали скандал через нездорові стосунки у родині Сеймурів, то мені здалося, що цією назвою письменниця ніби натякає на закони, що панували в той час. Вовчі закони.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Вам також може сподобатися…