Паризькі години

На початку такі книги мені завжди даються трохи важко , бо я плутаюсь між головними героями , коли їх багато . Всі головні герої дуже різні , з різним соціальним статусом , з різною історією життя , але їх поєднує всіх Париж , який зведе їх життєві історії разом в один момент . Деякі головні герої мені були не дуже приємні , а деякі підкорили моє серце . Художник Гійом спочатку викликав в мене трохи відразу , тому що він дрібʼязковий , втратив сенс життя , набрав боргів , але в кінці він мене приємного здивував своїм вчинком . От що значить не треба судити «книгу за обкладинкою». Сурен вірмен, який пережив важке дитинство і юність через війну , був самим сумним головним героєм для мене . Мені дуже шкода , шо людина має через таке проходити . Він почувався чужим в цьому місті . Історія Каміли мене найбільше інтригувала через її історію з Прустом та її таємницю . Мене дуже розчулила її привʼязаність до роботодавця , але її таємниця викликала огиду до неї . Жан-Поля мені було дуже шкода , через втрачену родину . Мені так хотілось , щоб в кінці книги від віднайшов загублену доньку . Але на жаль історія про це змовчала . Ця книга залишила якийсь сумний слід в моїй душі . Але вона дає багато тем для роздумів і не залишає байдужим .

Чудесний роман - атмосферний, світлий та драматичний водночас. Занурює в минуле, огортає надією, знайомить із втратами, в також запрошує за лаштунки життя мистецького Парижа. Алекс Джордж майстерно переплітає долі героїв, кожен із яких несе в собі відлуння історій, що залишилися поза увагою великих подій. Спершу я навіть трішки губилася в іменах персонажів, але з кожною новою прочитаною сторінкою починала зацікавлюватися все більше... Бо герої не схожі одне на одного, їхні непрості історії сплітаються у єдине ціле... На сторінках книги ви зустрінете імена відомих людей - Марселя Пруста, Ернеста Ґемінгвея, Жозефіни Бейкер та ін. "Паризькі години" - це історія про час, який утік, і про тих, хто все ще має шанс знайти себе. Це історія про минуле. Історія про Париж - його неповторну атмосферу, з ароматом кави та випічки. Це багатошарова історія про людей, чиї душевні терзання відчуваєш як власні... ✨️Однозначно рекомендую до прочитання! ✍️ "Минуле - мовчазний супутник, що подорожує без квитків, - уперто переслідуватиме нас скрізь, долаючи всі кордони й океани, крадучись повз похмурих вартових, прослизаючи до наших паспортів". (с) Алекс Джоржд "Паризькі години"

#4сезониФабули #зимаФабули Я вдруге побувала у Парижі. Ця мандрівка була насичена запахами, враженнями, емоціями, знайомства та звивистими паризькими вулицями. Я відвідала творчу майстерню художника Гійома Блана і направду відчула, яким безжальним буває життя, ні радше існування митця, котрий пише світ різнобарвними пензлями. Моїми особливими друзями з цієї мандрівки стали Каміла Клермон та її донька Марі. Я направду дуже заприязнилася із цими двома, тим паче доля їм випала ще та. Завдяки товаришуванню з Каміллою я також наблизилася до постаті Марселя Пруста, дізналася, що він любов каву, приготовану за особливим рецептом і круасани на сніданок з єдиної пекарні у Парижі. Розмови Каміли та Марселя були дуже особливими, а ще у них була одна велика таємниця… На не думайте, що Париж того часу, то суцільний лоск, парфуми, вечірки та романтика. Аж ніяк. Я довідалася й про Альфонса Лекрока – найгарнішого чоловіка у Парижі. Він був затійником кримінальної мережі і завдяки зовнішності отримав прізвисько Люстерко, адже не проминав жодного, аби не полюбуватися своєю вродою. Я побачила, якою була Гертруда Стайн, ота відома французька письменниця, котра маючи чималі статки могла як забаганку придбати картину того чи іншого художника, влаштувати вечірку з Гемінґвеєм та іншими відомими писаками того часу. Я була присутня під час неймовірного інтерв’ю, коли журналіст Жан-Поль познайомився із Жозефіною Бейкер. Так, тією американо-французькою співачкою, акторкою та танцюристкою, яка лише розпочинала свою кар’єру в Парижі. А вже 1973 року Бейкер урочисто відкриє Карнегі-хол. (детально її історію життя я вивчала вже після мандрівки). Ви, мабуть гадаєте, що подорож до Парижа коштувала мені величезних грошей? Аж ніяк. Може думаєте, що я скористалася найдорожчими авіалініями чи трансферними перевезеннями. А от і не вгадали. Тож…мушу зізнатися, я побувала у Парижі, читаючи книгу «Паризькі години» Алекса Джорджа (вид-ва Фабула). Бо книги – то щоразу портали для мандрівок у часі та просторі! Я переконана в цьому на 200%! Я не можу бути переконаною, що на вас ця книга справить таке ж враження, проте дуже сподіваюся, що так! Просто я дуже люблю Париж. Була там 20 років тому і мрію повернутися знову. Тож книга «Паризькі години» стала мої щасливим золотим квитком, немов у Чарлі з Шоколадної Фабрики Дала, яка дозволила мені вкотре здолати кордони держав і відчути буквально на язиці смак хрусткої скоринки круасанів, вслухатися в гортанні звуки французької та відчути незрівнянний вайб ранкової прогулянки. Загалом це книга-мандрівка та книга-емоція…. Де звичайні герої стають головними персонажами історії, а такі постаті як Ернест Гемінґвей, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Гертруда Стайн – немовбито випадковими постатями в цій оповідці. Та написана вона так майстерно, що перегорнувши останню сторінку, ти одразу поринаєш у нетрі всесвітньої мережі, аби детально вивчити історії життя тих, про кого тут згадано і тебе вражає, як майстерно автор (АЛЕКС ДЖОРДЖ) сплів канву своєї оповіді, як витримало маніпулював цікавістю читача, аби з кожною сторінкою все більше половинити таємницями героїв, які відкриються лише в останніх абзацах. І так, звісно, це саме та книга, яку ви аж ніяк не захочете покинути увечері. Я майже силоміць відтягувала себе від неї, щоб подовжити читацьке задоволення. Але ж ні, мені вистачило лише на 2 вечори цієї насолоди – часу паризького міжвоєнного періоду, з чудовими героями, їхніми таємницями і емоціями, які перехоплюють подих. Однозначно хочу прочитати інші романи цього автора в українському перекладі, тож сподіваюся на рішення видавництва додати їх до своїх майбутніх видавничих планів! Ця книга подарувала мені незабутні емоції перебування на паризьких вулицях, присутність у людських долях… і розуміння того, як один маленький записник може стати основою детективної лінії у крутому романі!