28.04.2023
Що читати
Додаткова інформація
Атмосферний роман молодого британського письменника Алекса Джорджа розповідає про один день із життя чотирьох парижан восени 1927 року. Перед нами постають віддана служниця, вірменський біженець-лялькар, талановитий закоханий художник і популярний журналіст. Примхлива доля зводить їх між собою, а ще з Марселем Прустом і Морісом Равелем, Гертрудою Стайн, Жозефіною Бейкер та Ернестом Гемінґвеєм. Та блиск зірок тодішнього Парижу геть затьмарений драматизмом «звичайних» людських доль, бо кожна з них сповнена таких утрат, що заслуговує на окрему розповідь.
Захоплива зворушлива історія, яка вражає і створює неповторний настрій.
Читати повністю
Тетяна Михайленко06.04.2023
І знову Париж
Навіть у назві цієї книжки ховається таємниця та загадка. Та й обкладинка зваблює та запрошує до нової зустрічі з цим неймовірним містом. Роман молодого британського письменника Алекса Джорджа «Паризькі години», (видавництво Фабула) що вийшов друком минулого року, став бестселером та отримав вельми багато чудових відгуків досить відомих письменників, майстрів своєї справи. Вони такі спокусливі та щедрі на похвалу, що не втримуєшся та розумієш: цей роман варто прочитати.
Тож, це вже моя третя книжка про вишукану столицю Франції за півроку. Може, півсвідомість натякає, що час знову їхати в Париж, щоб знайти ті місця, де мешкали герої роману, посидіти у чудовому Люксембурзькому парку на його відомих стільцях, погрітися на весняному сонечку або випити каву з круасанами в одній із кав’ярень, спостерігаючи за життям мешканців відомого міста та шукаючи нащадків тих, про кого йдеться мова.
Автор вибрав для своїх героїв буремні роки між двома світовими війнами, а це означає біль та втрату, розпач та надію, а ще бурхливе богемне життя письменників, музикантів, художників. У цей час жили та творили Ернест Хемінгвей, Марсель Пруст, Моріс Равель…І автор, на щастя, не робить їх героями своєї розповіді, вони другорядні, як і Гертруда Стайн, Жозефіна Бейкер, Сільвія Біч. Але захоплива розповідь про долю чотирьох героїв торкається їхньої участі у подіях, що відбуваються в романі.
Герої дуже різні за віком, фахом, інтересами та сподіваннями. Тут і молодий вірменин Сурен, біженець із Туреччини, який дивом вижив після різні його співвітчизників. Опинившись у Парижі, знайшовши валізу з ляльками, а потім і сам, навчившись їх шити та ладити, він кожен день приходить у Люксембурзький парк, щоб дітлахам, що з радістю очікують зустрічі з ним, показати якусь виставу. Інший герой – молодий письменник Жан-Поль, що пережив жах першої світової, де отримав страшне поранення та дивом вижив, повернувшись додому, мріє про Америку. А молодому художнику Гійому, мешканцю Монпарнаса, весь час бракує коштів, хай його картини помічає та купляє сама Гертруда Стайн. Але, як на мене, головна героїня жінка – Каміла Клермон, прототип якої Селеста Альбаре дійсно була служницею великого Марселя Пруста. Тож Камілла а погляд автора була не тільки помічницею великого письменника, але й його найліпшим другом, яка мала виконати його останнє волю.
Чи зможуть головні герої здійснити свої мрії та сподівання? Саме про це роман, і він так захоплює та поглинає і незвичним сюжетом (короткі, гарно написані розділи), і описом паризьких вуличок та парків, пересічних мешканців та гламурних місць, що здається, ти там присутній та бачиш все на власні очі, відчуваючи всі ті емоції, переживаючи кожну подію та пригоду. Дуже несподіваний кінець роману ошелешує! Відома американська авторка Сара МакКой відзначила: «Паризькі години» - бенкет для всіх органів чуття.» І дійсно, читаючи роман, отримуєш справжню насолоду та задоволення. І довгі роздуми…
