Води слонам

Старенький Джейкоб Дженковскі, якому вже дев'яносто.. розповідає свою найбільшу пригоду життя ❤️ Джейкоб навчається в університеті і готується до кар'єри доктора ветеринарної медицини. Але одного дня все змінюється. Він втрачає своїх батьків, будинок.. надію на подальше достойне життя і буквально заскочує в потяг, який згодом виявився цирковим. Він не лякається, одразу ж починає допомагати тваринкам. Оскільки бачить, що ставлення тут до тварин, та і до працівників цирку, зовсім паскудне. Та він все одно вирішує залишитись. Історія сповнена любові до життя і тварин, захопливої подорожі, цирковими виставами, закуліссям. І водночас ця історія щемка, сповнена болі, жорстокості й насилля. Ця історія бентежна і романтична водночас. Джейкоб знайде не тільки друзів, а й справжнє кохання свого життя. Разом з Марленою він рятує цирк від загибелі. А слониха Розі зі своїм "складним" характером буде зіркою цієї історії 💞 Я сподівалась на щасливий фінал, бо переживала за долю тварин. Знущання з тварин вважаю неприпустимим, хай там що відбувається навкруги.. А люди з "чорним" серцем взагалі не мають бути поряд, зриватись і вирішувати свої проблеми.. буквально гамселивши бідну тварину 💔 Авторка створила проникливу, життєву, реалістичну історію на основі справжніх реальних подій, які вона знаходила протягом декількох місяців, збираючи матеріал для книги. Я не дивилась екранізацію, тому порівнювати не буду. Саме книга захоплює своєю щирістю і життєствердним фіналом 🫶 Радію, що прочитала 🥰❤️

❗Є сцени жорстокого поводження з тваринами - врахуйте, якщо чутливі до цього. 📽️Екранізовано. Авторка з перших же сторінок ловить читача на гачок яскравою драматичною сценою злочину, а потім поволі веде до цієї точки, вміло міксуючи 2 часові лінії. Перша лінія - сучасна, читач зустрічає головного героя у будинку для літніх людей. Ця частина зворушлива та щемка, старість зображена легкими, але чіткими мазками - відчуваєш цей дисонанс ще активного духу, що замкнений у немічному тілі і змушений боротися з забуттям, що все наполегливіше його штурмує, а ще самотність... На жаль, у фільмі цей пласт історії зовсім побіжний і старша версія Джейкоба більше тягне на його первістка, ніж на книжкового 93-річного буркотуна. Друга лінія - молодість головного героя та його пригоди з цирком братів Бензіні. Це невеселі часи Великої депресії, сухого закону, масового безробіття. Суворі реалії диктують свої правила мандрівному бізнесу - жорстокі та аморальні. Авторка надихалась як реальними фактами, так і цирковими "легендами", вийшло доволі атмосферно та кінематографічно. А ось внутрішнього світу головного героя мені трохи не вистачило. Доволі багато уваги було чуттєвій сфері, у той час як внутрішні трансформації відбулися якось побіжно. Проте, зачепили лінії з другорядними персонажами. Волтер та Квіні не раз змусили попереживати. Не буде перебільшенням сказати, що пані Груен зробила мені боляче щодо цих двох персонажів. Часом це ж можна віднести до Розі, але на щастя, з нею була певна сатисфакція. Окремо відзначу, як гарно письменниця одну й ту саму фінальну сцену програла на початку та у кінці історії. Тут лишилась певна дрібка інтриги та простір для роздумів, як все ж таки все було насправді - обожнюю таке. Шкода, що в екранізації цей момент вирішили перекрутити і зробити екшн. Щодо фільму загалом радила б переглядати абстрагуючись від книги. Я робила це за свіжими враженнями і відчуваю певне упередження через інакші образи героїв, хоча каст чудовий.

Захоплива, щемка, чудово написана книга, яка не відпусте вас до останньої сторінки і не забудьте хустинки, історія дуже емоційна. Книга написана в двох часових лініях: сьогодення і події, які відбувалися в 1931 році. Джейкобу 93 роки, він живе в будинку для похилих людей і дуже страждає від цього. Йому сумно визнавати, що ніхто з його п'яти дітей не захотів піклуватися про нього, хоч і розуміє, що вони хотіли, як краще. Приїзд цирку викликає бурю емоцій у постояльців і нагадує Джейкобу про подіє далеко минулих днів, коли згорьований хлопець випадково потрапив до цирку братів Бензіні, знайшов своє кохання і подарував свою заботу та любов багатьом тваринам. Авторка яскраво і дуже реально описала непросте життя під час Великої депресії в цирку. Деякі моменти просто жахають, ставлення до тварин і простих робітників неприпустиме, але не дивлячись на це Джейкоб не втратив своєї людяності, знайшов друзів і кохану. Історія кохання така тендітна, чиста і жертовна. Закохані змогли пройти всі труднощі і залишитися разом. Розі - неймовірна слониха, на долю якої випало багато знущань. Дуже сумно було читати, як ставилися раніше до тварин, в яких умовах їх утримували, що від них вимагали і як карали. Завдяки Джейкобу і Марлен слониха спокійно проживала свої роки, в турботі і покої. Історія дуже чуттєва, яскрава і жива, а фінал неочікуваний і такий щемкий. Дуже раджу прочитати книгу і подивитися екранізацію, байдужими ви точно не залишитися.