Сьогодні відзначається День боротьби за права жінок. Тож, у новому ТОП-5 ми й поговоримо про «слабку» стать, яка довела, що жінка — це не красива обкладинка, котра здатна лише підтримувати родинне вогнище.
Книга «Коко Шанель» розкаже про жінку, історія якої змінила моду. Біографія, що огортає.
Анрі Гідель у своїй книзі оживляє життя Коко Шанель, розповідаючи про подробиці її особистого та професійного життя. Біографія дуже красива й докладна, життя цієї великої стилістки дуже плавне й цікаве. Її мистецтво просте, але вишукане, далеке від монстрів сьогоднішньої моди, які мають дуже мало спільного з Коко, стиль якої зробив її унікальною іконою, що й досі є неперевершеною.
Автор спирається на солідний фактичний матеріал: інтерв’ю з сучасниками, документи, публікації. Однак, це не документальна оповідь, а добротний роман про Габріель Шанель, ту саму «Коко», чий вік практично нікому не відомий...
«Пісня Алабами» — дійсно, ця пронизлива вигадана автобіографія Зельди, прекрасної нескромної, напівангела, напівдемона, зухвалої, яка виблискує життям, зрештою є сумною та відчайдушною піснею, покритою розчаруваннями, котрі з роками зростають, аж до занепаду та божевілля.
Алабама, 1918 рік. Коли Зельда, «Красуня Півдня», зустрічає лейтенанта Скотта Фіцджеральда, її життя приймає вирішальний поворот. Він поклявся стати письменником: приголомшливий успіх першого роману підтверджує його правоту. Пара стає улюбленцями всього Нью-Йорка. Але Скотт і Зельда все ще лише діти: підштовхнуті до вогню суспільного життя, вони незабаром спалюють свої крила... Жиль Леруа прослизнув у шкіру Зельди, ближче до її радощів і страждань. Змалювати з рідкісною чутливістю долю жінки, яка, змучена своїм чоловіком-письменником, мусила боротися тілом і душею, щоб існувати... Поєднуючи біографічні та уявні елементи, Жиль Леруа підписує тут свій великий «американський роман».
І це речення в кінці добре підсумовує трагедію двох життів: «Ніхто не знає, як ми могли любити одне одного на початку або як підтримували одне одного всі ці роки. Спочатку мені було байдуже до нього, зрештою йому було байдуже до мене. Вони рвали один одного майже все життя. Урок нещастя...»
Дім — це аж ніяк не місце, дім — це люди.
Ярослава Литвин у своїй книзі «Не мій дім» розповідає історію дівчини, котра пройшла крізь пекло перш, ніж знайшла свій дім і саму себе. Це саме та історія, яка дуже точно висвітлює за що боролися жінки крізь історію.
Сюзанна Карпенко, у минулому талановита дизайнерка, приїхала на конференцію в Чехію, а за плечима кілька років безробіття, вживання антидеприсантів та творчого ступору. Неочікувано на порозі свого номеру в готелі вона зустрічає Петра. Він архітектор і теж приїхав на конференцію з доповіддю. Доля? Можливо й так, та в цьому випадку вона зіграла з дівчиною в злий жарт.
Петро здається просто ідеальним. А ще в нього є мрія. Мрія побудувати затишний будинок повністю своїми руками. Мрія, яку перейняла для себе й Сюзанна, водночас втративши усі власні амбіції та надії.
Дім таки будується, новоспече подружжя переїжджає в нього, але чомусь омріяного затишку немає. Дім перетворюється на клітку. Стосунки з ідеальних перетворюються на відверто токсичні. Усе починається з дрібних забаганок Петра, але ось він вже пропонує дружині схуднути, вживити чіп з корекції поведінки та ще й обличчя хоч і красиве, але шкіра якась сіра й синці під очима. Доходить до того, що Петро робить із Сюзанни чи не божевільну, забороняючи навіть покидати будинок. Та ще й цей робот Кейт, що з’являється в будинку... Чи зможе головна героїня встояти і вибратися з аб’юзивної пастки?
Ярослава Литвин показує недалеке майбутнє. Технологічний процес зробив ще один стрибок. Люди живуть у високотехнологічних будинках, а довкола стає все більше роботів. Але чи здатні бездушні машини замінити нас? І як серед цього піднесення технологій не втратити себе? Головна проблематика ж — це аж ніяк не про те, яким ми бачимо майбутнє, а погляд на те, якими не мають бути нормальні стосунки.
.jpg)
Що ви знаєте про легендарного Чарлі Чапліна? Людину-епоху, зірку Голлівуду й одного з найбільш відомих акторів? Німе кіно? Гумор? Дивні конкурси двійників й насмішкувата премія Чапліна? Деякі факти з його життя загальновідомі, деякі — просто міфи. Яким було його реальне життя? Кого він кохав, кого втратив?
Але сьогодні не про це. «Дружина короля вечірки» — мемуари другої дружини Чапліна, Літи Грей.
У листопаді 1926 року, після того як Літа виявила, що Чаплін мав роман з Мерною Кеннеді (найкращою подругою Літи, яку вона переконала Чапліна взяти на роботу в головній ролі в «Цирку»), Літа покинула Чапліна і подала на розлучення. Це була одна з перших справ про розлучення, що отримала публічний ефір. Скарга на розлучення налічувала приголомшливі 42 сторінки та викликала скандал своїми викриттями про приватне життя Чарльза Чапліна. Розлучення Літи в розмірі 825 000 доларів було найбільшим в історії Америки на той час.
«Дружина короля вечірки» — це захоплива й драматична історія юної Літи Грей, дівчини, що стала коханням та музою геніального актора!
І на останок роман «Французький заповіт» Андрія Макіна розказує набагато більше, ніж історію дивної француженки, яку приїхала до холодного Сибіру незадовго до подій 1917 року та й залишилась, щоб розділити долю мільйонів підданих нової імперії. Свою казкову, далеку Францію вона передала онукові через срібну вібруючу мову, спогади, жагу до життя та властиву французам уважність до краси.
Самотня постать мужньої жінки у снігах, у канібальських селах Поволжя, у розбомблених містах, шпиталях, таборах, де тільки гідність і людяність дають тобі внутрішню свободу.
І саме вона, свобода, а не іноземне походження, робить тебе чужинцем скрізь...
Для того, щоб це зрозуміти, головному герою, онукові Шарлотти Лемонньє, доведеться дістатися землі своїх предків. Але чи кров визначає нашу приналежність до певної культури, нашу людяність і наше відчуття свободи?
На всю добірку діє знижка -20%, а в розділі «Історії, які варто знати» ви можете знайти більше нон-фікшену зі знижками до -50%!
