Акцiя

Проєкт «Лабіринт»

5 відгуків
Додати у список бажань
Додати у список бажань

Видавничий код:

ФБ1444004У

Мова:

українська

Обкладинка:

Тверда

Кількість сторінок:

320

Розміри:

130х200 мм

Вага: 0 кг
ISBN:

978-617-522-049-8

Рік видання:

2022

Жанр: ТрилерФантастика
ISBN

978-617-522-072-6

Видавничий код

ФБ1375010У

Формати файлiв:

epub, fb2, mobi

Про книгу

Тоталітарна країна з закритими кордонами. Соціальні мережі, кіно та телебачення заборонені. Щодня проходять загальнодержавні медитації, психотерапія є примусовою, панує культ здорового способу життя. Держава — найвеличніша соціальна установа у світі. А ще щороку будь-хто може потрапити до «Лабіринту» — засекреченого проєкту, участь у якому — найбільша честь. Кожен порядний громадянин знає, що всі чутки про смерті у «Лабіринті» — це лище ниці маніпуляції так званого «Опору». Пані Сорок Третя, високопоставлена керівниця, втратила сина у шостому «Лабіринті». Тепер вона очолює десятий проєкт і намагається врятувати одного з учасників хлопця на ім'я Тео, бо сама знає не з чуток, що насправді там відбувається…

Відеоогляд

Про автора

Поділитися в соцмережах

Відгуки

  1. Катерина (перевірений власник)

    Не можливо відірватись! Настільки захоплююче, що є ризик читати до ранку 😉
    З першої сторінки поринаєш в атмосферу цієї країни, бачиш міста, віриш кожному персонажу. Персонажі, як на мене, пропрацьовані неймовірно, дуже ретельно, кожен з купою деталей і власною харизмою. Психологічні портрети і мотивації – на висоті.
    Сюжет динамічний, дуууже багато не очікуваного, хто помре першим – вгадати важко 😉
    При цьому слово дуже легке, місцями сміялась в голос з жартів героїв, місцями разом з авторкою стібалась із певних речей у суспільстві (без спойлерів).
    Було б класно побачити екранізацію.
    Рекомендую до прочитання!

  2. Тарнавська Анастасія (перевірений власник)

    Давненько я не читала антиутопії, ще й у стилі на кшталт survival game. Але у випадку роману «Проєкт Лабіринт» жадібно поглинала розділ за розділом🔥 Моє ставлення до головних героїв змінювалось в діаметральній проєкції🙌🏻 Сюжет та його повороти прописані майстерно🤌🏼 Єдине побажання — екранізуйте цей чудо-твір!

  3. Вікторія Івасечко (перевірений власник)

    Проєкт «Лабіринт» – Олена Кузьміна. Коли побачила анонс цієї книги і прочитала анотацію, то відразу захотіла її прочитати. Тема саме моя. І лише після виходу твору я розгледіла, що це творіння україської письменниці. Що ще більше мене порадувало. Здається, це перший янг едалт в жанрі антиутопії в сучукрліті. Можете мене поправити але я більше ніде з таким не стикалась. До того ж янг едалт якісний, напружений, драйвовий, без безтолкової любовної лінії і провисання сюжету. Мені йшла аналогія з Голодними іграми і Той, що біжить в лабіринті. Отака атмосфера. То ж якщо ви поціновувач саме таких тем – зверіть увагу на цю книгу.
    Сюжет нас закидає в післявоєнну Державу з тотальною цензурою та стеженням за людьми (великий брат стежить за тобою – все таки Орвелл дав рамку цьому жанру). Саме в час коли відбувається відбір до проєкту Лабіринт. Брати в ньому участь найбільш почесний виклик для будь якого громадянина. Правда, що це таке і що там відбувається достеменно невідомо. Та й не всі, далеко не всі, звідти повертаються, то ж деякі неблагонадійні субєкти суспільства бояться цього жеребквання, а деякі навіть чинять опір всій системі. Курсант Тео, якраз з таких, що не дуже відчуває радоті від свого нового особливого статусу – учасника десятого, ювілейного, проекту. До того ж і конкуренти-колеги попались не цукор.
    Взагалі єдиний недолік твору те, що він обривається ніби на половині тексту. Навіть не відкрита кінцівка, яку я теж не люблю але в принципі розумію. Маховик сюжету розкручується нам дають відповіді на деякі питання, що виникають з прочитанням тексту, вводять героїв які можуть ілюструвати алегорії подані на початку тексту але всієї картини світу ми все одно не бачимо. Враження, що повинна бути друга частина але її не планують. А історії героїв і історію самої Держави хотілось би побачити. Настільки вони колоритні, живі і соковиті.

  4. Книжковий Фенікс

    Що маємо? Державу-диктатора, яка розподілила людей за верствами та примушує дотримуватись правил існування. Культ здорового способу життя та медитації – начебто непогано. Але тут немає зв’язку із зовнішнім середовищем, окрім раідовіщення. І більшість сприймає все це за нормальне явище. Хтось може й проти, але мовчить. Та звісно, що знаходяться люди, яким таке життя максимально не подобається, і вони створюють свій партизанський Опір.

    Кожного року Держава обирає по одному учаснику з верстви для участі в проєкті “Лабіринт”. Що є той лабіринт достеменно не знають навіть люди з сотні – працівники, найбільш наближені до уряду.

    Якщо ви думаєте, що далі вам детально по полицях розкладуть весь цей світ, помиляєтесь. Держава закінчується там, де починається Лабіринт. Та й Опір теж лишається десь позаду, хоча не припиняє приймати в цьому участь.

    І ось тут починається моя захопленість сюжетом, в якому вирують емоції. А для мене це найголовніше в книзі. Бо я не така доскіплива, щоб бачити провисання чи якісь незначні ляпи. Тому навіть, якщо вони були, я цього не помітила.

    Я лиш уважно спостерігала за персонажами. За їх ваганнями, розмірковуваннями, емоційними гойдалками та змінами в характері. Намагалась приміряти на себе роль кожного. Аналізувала, що би я робила, потрапивши до Лабіринту. Зрозуміла, що я б була якоюсь сумішшю із Тео та Еола. Такий собі незворушно-пришелепкуватий персонаж, який діє в своїх інтересах, але все ж мрійник та захисник слабших.

    Взагалі персонажі вдало пропрацьовані. А про історію Еола можна дізнатись, прочитавши “Споборник Сноб” – невеличку брошурку з гарними колажами, яка йде в комплекті. Але читати обов’язково потрібно вже після прочитання книги.

    Доречі, фінал книги вас точно вразить. Не знаю, чи так, як мене, бо я б хотіла продовження. Але ви точно не зможете спокійно закрити цю книгу.

    🪶 Це перша прочитана антиутопія українською ще й від сучасної авторки. І мені важко обрати одну емоцію, щоб описати книгу. Їх було безліч.

  5. Мирослава Тимінська (перевірений власник)

    “Проєкт “Лабіринт” @o.lena.kuzmina

    В Україні книги виходять навіть під час війни, і це одна з них. Щоправда, поки що у електронному форматі.

    Я отримала задоволення від сучасного, драйвового тексту. Зробити сучасним твір, де героїв звуть Зевс, Рея, Тезей чи Еол – то треба вміти. Олена Кузьміна вміє, ми це побачили.

    Книжка жива, емоційна, я співчувала героям. А читати діалоги було як дивитися серіал. Діалоги Пані Сорок Третьої і Тео принесли мені окреме задоволення.

    Про сюжет. Маємо тоталітарну державу. Президент їхній, м’яко кажучи, великий оригінал. Ну або псих-диктатор. Як вам – дати всім жителям країни давньогрецькі імена, бо йому так схотілося? Ну і власне “Лабіринт”. Сумнівна розвага. Загалом мало хто у державі знає, що таке цей Лабіринт, але що звідти мало шансів вернутися живим, всі знають. Тому і бояться. І неважливо, школяркa ти, студент, військовий чи чиновниця. З кожного стану обирають по одному представнику. У “Лабіринт” можуть потрапити і дорослі, і діти. У книзі йдеться про десятий проєкт, і серед учасників головні герої – юний Тео і Пані Сорок Третя. За законами літератури, у них є внутрішні мотиви і трагедія за плечима, але не буду розкривати вам таємницю. Як і розказувати, що ж таке Лабіринт – читайте.

    Авторка привідкриває двері в цю історію, вихоплює маленький фрагмент з цілісної картини. Я люблю більш розгорнуті світи, мені бракувало деталей. Ну тобто дайте мені підручник з історії Держави: як вони докотилися до такого життя. Не завжди там був такий режим, аж раптом нате – скажений диктатор, вбивчий Лабіринт, рух Опору.

Інші книги серії Переглянути усі