Проєкт «Лабіринт»

Захоплива антиутопія від української авторки, яка тримала мене у напрузі до останньої сторінки. Держава - тоталітарна країна, яка нібито дбає про щастя своїх громадян, а насправді контролює і обмежує. Залучення до проекту відбувається випадковим чином(чи ні?). Місце про яке ніхто нічого не знає і шанси залишитися живим мізерні. Цього року "пощастило" Тео, студенту військової академії. Хлопець нажаханий, але несподівано знаходить підтримку від пані Сорок Третьої, держслужбовці, яка намагається розгадати таємницю "Лабіринту", по особистим причинам. Мені дуже сподобався сюжет книги: захопливо, несподівано і трохи моторошно. Участь у проекті вимагає від учасників неабияких сил, як фізичних так і моральних, щоб пройти всі випробування гідно і залишитися живим. Авторка яскраво змалювала кожного героя, їх внутрішню боротьбу, коли вони потрапляють у безвихідь та силу волі, щоб врятуватися. Книга читається легко, події відбуваються динамічно. Поступово відкриваються таємниці "Лабіринту", але, нажаль, книга з відкритим фіналом і я можу лише здогадуватися, що чекає на героїв далі. Книга підіймає важливі теми: стан суспільства, соціальні експерименти, маніпуляції та як зберегти свою гідність і свободу в умовах тотального контролю. Мені книга сподобалася, дуже хотіла би прочитати продовження, а поки буду і далі знайомитися з творчістю Олени Кузьменої.

Мені сподобався задум цієї книги , з однієї сторони схоже на «1984», бо тут теж є тоталітарна держава з дикими законами і відсутністю свободи слова . З іншої сторони схоже на «Гра в кальмар» , є гра на виживання , правда тут не дають гроші , та і взагалі нічого тобі не дають , такий жорстокий експеримент держави . Книга динамічна , читається легко , сюжет мені сподобався . Головна героїня пані сорок третя хоч і добра жінка , але трохи для мене не певна , вона і не за державу , і не за рух опору . Така вона загублена і не знає , що далі робити . Єдине , що хоче врятувати Тео . Тео теж наляканий , не знає що робити . Вони чіпляються один за одного , в спробах вижити . Я хотіла поставити книзі найвищу оцінку , але не можу , бо фінал незакінчений , а ніякої інформації про продовження історії я не знайшла . Ми так і не дізнались в чому сенс проєкту , чи виживуть головні герої . Як першу частину циклу книгу можна розглядати , як самостійну - ні. Я б хотіла дізнатись , що буде далі. Раджу вам чекати наступні частини .

Їх десять. П'ять чоловіків. П'ять жінок. Всі вони з різних верств і професій. Вони учасники 10 сезону проєкту "Лабіринт". Щороку до Лабіринту відправляють десятеро людей, майже завжди звідти повертаються... Але не люди, а їх понівечені тіла. Лабіринт – смерть? Що там відбувається? Чи є там мінотавр? Навіщо Держава, яка опікується своїми людьми робить це з ними? Чому до Лабіринту відправляють школярів? Як можна любити державу, яка наступного разу може відправити туди тебе або твоїх близьких? Чи можливо ВИЖИТИ і вийти звідти? Дебютний роман авторки. Антиутопія. Розділена на дві частини: підготовка до проєкту та події в "лабіринті". Фінал для мене одночасно передбачуваний і непередбачуваний, але без спойлерів не розкажеш, тому читайте 😏 Мені сподобалась історія, читається швидко, події змінюються емоційними сплесками персонажів і моїми, як читача. Ця антиутопія незвична, хоч і має деякі паралелі з іншими, проте не копіює, певно, жодну з них. Цікаві алюзії та великодки до міфології Греції, мені як палкій шанувальниці дуже зайшло, а для тих хто не є знавцем, авторка передбачила словничок-помічничок 😉