Вілла у Сан-Фурсиско

💔Ти ж знаєш, шо ми тоже будемо ними. - Ким ними? Повоєнними бабцями. Отими, шо «не викидай, може, ше пригодиться», «ти чо хліб не доїла?! (…)Або оце «от в наше время, як ми в подвалах холоднючих сиділи ховалися, а над нами ракети літали, то ми оце такими безответственними, як ви, не були...». А внуки наші будуть такі: «Баба Оля, баба Оля, пішли подивимся на салют». А ми їм такі: «Та шоб ви собі в сраку ті салюти по-засовували, піротехніки довбані. Не-нє, внучки, це я не до вас».(…) - Нє, я такою не буду. - Ха, канешна, Синичка, будеш. Ми вже на всю жизнь такі, знаєш, другі. І покалічені, і сильні.💔 _________ ☀️ «Вілла в Сан-Фурсиско» 🖊️ @yaroslava.lytvyn 📚 @fabula_vydavnytstvo Моя оцінка: 1000/10, регіт протягом всієї книги і тепло на серці❤️ Таки не помилилась! Моя книжкова інтуїція вказала мені на КНИГУ… Але ця книга на 80% складається з суржику. Так, звичайного суржику, подекуди більше, подекуди менше, але… Вона жива. Я читаючи, переносилась в свою фазенду, вечірні посиденьки після робочого дня і родинні розмови, коли ще всі були такими щирими. Я наче знала цих героїв. Я або була ними, або я знала цих людей в житті❤️ Це книга-згорток емоцій і життя, от воно прямо проходитиме через вас, ви відчуєте цей промінчик! А як то все написано? Хтось написав, що забагато суржику… Але ж як я реготала😂 Ну там такі історії, така кумедія, що просто не стриматись😂 Всі герої такі живі, справжні, трошки бахнуті на голову, але всі ми зараз такі… Але ну як, як авторка могла створити таких героїв, це майстерність, чесно! Я наче бачила картинку перед очима❤️ ✅Так а про що книга? Про те, як Оля Синичка, призер багатьох гран-прі з невдач і смішних історій 😂, у своїх 35 купує закинуту хатку в селі Фурси (до речі, місце подій реальне). Але її велика родина звісно допомагає Олі в цій складній справі і протягом книги ми спостерігаємо за цим вуликом 😍 ✅Кому сподобається? Тим, хто був у захваті від «Толіків», «Спитайте Мієчку», «Космос, прийом» та інші❤️ Це та книга,до якої повертатимусь в темні дні свого життя❤️ Дякую авторці за такий промінчик щастя і до речі, буде продовження 🤩

Скажу вам так, мені захотілося прочитати книгу «Вілла у Сан-Фурциско» Ярослави Литвин одразу ж, як вона вийшла з друку. Але пройшов певний час та декілька позитивних й негативних відгуків, і я таки наважилася на неї. І знаєте, мені ця історія дуже сподобалася💭 Вона настільки про всіх нас, про амбітних та молодих дівчат, про старших жінок-сусідок, які шукають пригод (або й нових романтичних стосунків), про пошук свого місця та нові захоплення. Головна героїня на ім’я Оля Синичка вирішує придбати стару хату в селі. Вона вимріює собі сонячні ранки з кавою, читання книжок на природі та затишні вечори з ліхтариками й вином. Але натомість отримує багато проблем, безліч бур’янів та дивних, але привітних сусідів, які намагаються їй допомогти у свій власний спосіб. Мені сподобалася у цій книзі не лише історія про Олю та її пригоди, але й згадка улюбленого серіалу – «Друзів»: ✨ Добренька, тьоть Юля, помните ту серію «Друзів», де Фібі сказала Майку, що вона хоче поміняти ім’я і стать Принцесой Консуелой Банана Хаммок? До речі, мова у наших героїв саме така – український суржик. І якщо спочатку було трохи незвично читати, то потім я вже й не могла уявити, щоб вони говорили по-іншому. Декілька цитат теж зберегла й ділюся з вами: • Бабуся засміялася і цьомнула Олю в щоку. Від бабусі пахло літом. Від неї завжди пахло літом і усім найкращим, що стається влітку, коли тобі пʼять. • Бо коли ти відчуваєш, що щось твоє, то всі міркування на тему того, чи воно тобі треба, вже зайві. • Хто знає, можливо, наші мрії – насправді не тільки наші? Можливо, вони – лише ностальгія за щастям, яке пережив хтось інший? 🎧 Хвилюватися немає причин – БумБокс

Дуже тепла та затишна книга. Про родинні цінності та сміливість бути собою. За простим гумором ховаються роздуми про важливе.