Паризький архітектор

Чарльз Белфор "Паризький архітектор". ⠀ Книги про війну і Геноцид не бувають легкими. Вони болючі, гіркі, криваві, але необхідні і важливі. Тому що події, описані у них, відбувалися насправді. І ми маємо знати про це, щоб ніколи не повторювати найстрашніші помилки людства. ⠀ Саме до таких книг належить роман американського письменника Чарльза Белфора "Паризький архітектор". У книзі дуже багато жорстокості і нелюдських катувань, завданих німецькими ССівцями євреям та їхнім поплічникам. Втім на жорстокому тлі найкраще видно людяність інших персонажів, які ризикують власними життями заради порятунку ні в чому не винних людей. ⠀ Автор чудово змалював переродження головного героя - архітектора-модерніста Люсьєна Бернара, який пройшов тернистий шлях від ненависті до співпереживання, від гонитви за грошима до альтруїзму і гуманності. ⠀ Також письменник показав німецьких окупантів з різних боків: не всі вони були садистами-руйнівниками, у їхніх грудях також билися живі гарячі серця, сповнені любові до ближніх. ⠀ Книга невимовно сумна, але по вінця сповнена надії, віри і любові. Добро обов'язково переможе. Життя - найцінніший дар, який потрібно свято оберігати.

Париж в окупації, а обдарований архітектор залишився без роботи. Хочеться творити, конструювати будівлі, що залишаться на роки, увіковічать його ім'я та будуть служити людям із нагадуванням, що прекрасне воно навколо. А тут німці, розстріли, переслідування євреїв. Не те щоб Люсьєн був великим патріотом і вже точно його не тягнуло на героїчні вчинки. Та час такий, що всі глибоко сховані відчуття людини, її ставлення до навколишнього світу та людей виповзають назовні. І ось вже Люсьєн будує сховки та рятує людей. Спочатку відчуття страху переборювало, він намагався уникнути цього, зрештою чому він має допомагати комусь якщо сам не почувається у безпеці? Та ситуація склалась так, що він знайшов у собі набагато більше співчуття до людей у халепі та прагнення їм допомогти ніж того очікував. Що ж, так буває, героями не народжуються, а стають не тільки від надміру мужності у собі. Водночас із переховуванням євреїв він будував фабрики для німців. Тому що насамперед він був архітектором і бажання творити нікуди не ділось. Зрештою він мав зробити вибір, що для нього важливіше. Він зробив. І Белфор непогано описував зміни у його характері, сумніви та страхи, що його переслідували. Книга читається як хороший трилер. Дія тут переважає над роздумами і це непогано для автора та його першої книги, а зважаючи, що Белфор і сам архітектор не виникає відчуття, що написане повна маячня. Події могли так відбуватись і персонажі могли так діяти у цих обставинах. А закінчення історії? Що ж, право автора. Він обрав той варіант, який його вдовольнив найкраще.

Франція. Окупований Париж. На місто обрушився нацистський терор. Він - талановитий архітектор Бернар Люсьєн, як і більшість французів в той час без достойної роботи. Аж ось багатий підприємець пропонує йому чималі гроші за розробку укриттів для евреїв. Що це для нього: виклик як професіонала, який може вигадати геніальні схованки чи поклик доброї волі заради спасіння людей?! Чи варта ця справа того, щоб так ризикувати власним життям? Особисто для мене книга виявилась дуже цікавою, динамічною, лаконічно написаною і з щасливою кінцівкою. Тому важаю, що це ідеальний варіант для екранізації. Є тут і героїзм, зрада, дружба, любов, самопожертва. Книга вчить нас бути більш людяними, допомагати тим, хто потрапив в біду. Тому однозначно раджу до прочитання.