Наталя Мельник за освітою юристка, та доля привела її до… музики та піару гуртів «Тартак» і «Був’є» До того ж, вона ще й завзята книгоманка. І сьогодні ми поговоримо про любов до книг і про мандри. Та не тільки про це, звісно)
Привіт, Наталко, настав час трохи відслонити таємницю та вийти із тіні) Зараз ти піар-менеджер гуртів Сашка Положинського. А з чого все починалось?
Я юрист за освітою і тривалий час працювала за фахом (та й досі періодично повертаюсь до цієї справи), але належу до тих щасливців, для яких хобі стало улюбленою роботою. Любов до української музики довела мене до того, що вже майже 3 роки я займаюсь піаром гуртів Олександра Положинського «Тартак» та «Був’є».
Багато років захоплена творчістю Сашка й усім, що він робить як митець. Дуже поважаю його як особистість. Він надихає, стимулює, змушує багато думати та розвиватись. Для мене це важливо. (А ще Сашко дуже багато читає та ділиться зі мною своїми книгами. Для мене це величезний «плюс» для співпраці:)) За інших обставин навряд чи займалася б цією справою. Маю вірити в те, що роблю, та людям поруч. А я щиро вірю в те, що «Тартак» і «Був’є» роблять наш світ трохи кращим, а людей - щасливішими. І мій обов’язок - правильно донести це до якомога більшого кола людей.
Читаєш якусь спеціалізовану літературу?
Так. Намагаюсь постійно вчитись. Зараз багато читаю про музику, піар, медіа. Головною складністю є те, що піар не має чітких правил, як, наприклад, юриспруденція, а успіх у шоу-бізнесі узагалі позбавлений будь-якої логіки. До речі, підтвердження цій своїй суб’єктивній оцінці знайшла в книзі Джона Сібрука «Машина пісень. Всередині фабрики хітів». Дуже кльова книга про сучасний музичний бізнес. Але такого типу літератури на українському книжковому ринку дуже мало, доводиться просто вишукувати ті книги.
Така робота насправді забирає чимало часу, а як же час для себе та відпочинку? Як відволікаєшся чи перезавантажуєшся після важких трудових буднів?
Не маю чіткого поділу на робочий час та час для себе чи відпочинку. Можу і о першій ночі обговорювати робочі справи. Якщо робота в кайф, то це не обтяжує. Але періодично з’являється відчуття, що ти зациклився, креативні ідеї не приходять, рішення даються складно – це вірна ознака, що час відключитись та перезавантажитись. Найкращий спосіб – мандри. Дуже люблю відкривати для себе нові культури. Усвідомлення, що люди живуть абсолютно інакше, ніж ти звик бачити у своїй країні, позбавляє свідомість зашореності та дозволяє розширити кругозір і звільнитись від упереджень. А після повернення дуже люблю читати книги, що якось пов’язані з країнами, де побувала. Наприклад, після поїздки в Індію мені просто фантастично «зайшла» книга «Шантарам», а після ОАЕ – «Королева пустелі». А деякі книги, навпаки, надихають відвідати певні країни чи міста. Так склалось, що прочитала підряд
«Паризький архітектор»,
«Світло Парижа» та
«Шлюб протилежностей» (усі книги видавництва «Фабула»), тож нескладно здогадатись, що наступним моїм пунктом стане саме Париж:)
А у дорозі любиш читати? Чи все ж таки тобі комфортніше в зручному кріслі, вдома з філіжанкою кави? І до речі: електронна книга чи паперова?
В дорогу завжди беру з собою книги, бо маю досвід і очікування рейсу в аеропорту протягом 14 годин, і довгої черги на кордонах, і просто тривалого шляху, в якому треба згаяти час. Єдина проблема, що я не люблю формату pocketbook, не кажучи про електронні книжки, тому до моїх валіз додаються ще й книги.
Читати можу будь-де, місце не має значення. Але під рукою обов’язково має бути олівець. Роблю помітки в книгах, виділяю найцікавіші фрази, думки, якісь важливі факти. З часом цікаво погортати книгу і переглянути те все. А ще підписую книгу, коли купую, ставлю дату та місце/місто, де придбала, або хто її подарував. Так можна відстежувати історію свого життя. А ще я не люблю давати свої книги читати іншим. Є лише дві найближчі мені людини, які мають доступ до моєї бібліотеки, а для всіх інших це табу. Так, я книжковий фетишист. ))
То ти й порадити можеш, що почитати? Є якийсь власний топ?
Можу радити лише друзям або людям, смаки і вподобання яких добре знаю, а з іншими здебільшого просто ділюся своїми враження від книг. Та й складно виділити якийсь книжковий-топ. На кожному етапі життя є книга, яка зачіпає найбільше, але не факт, що перечитавши її за деякий час, я мала б такі ж глибокі переживання. Тим більше, що читаю дуже різнопланову літературу - від науково-популярної до сучасної художки. Навчаючись на юридичному факультеті, наприклад, захопилась історією політико-правових учень та з великою цікавістю читала праці де Токвіля, Джона Лока, Мак’явеллі, Гегеля… До речі, наш викладач цієї дисципліни повторював: «Ерудована людина повинна вміти відрізняти Гоголя від Гегеля, Гегеля від Бебеля, Бебеля від Бабеля…» і там ще є завершення цієї приказки, але я не буду його переповідати J) Пізніше захопилась психологією. І на сьогодні відсотків 50 моєї бібліотеки – це книги з психології. Та знову маю зауважити, що в Україні не вистачає видавництв саме спеціалізованої та наукової літератури. А оскільки тепер не купую книги, видані в РФ, то моя колекція поповнюється не так активно, як раніше. Люблю історичні книги, біографії. Хоча їх не завжди легко читати. Наприклад, автобіографію Маргарет Тетчер так і не осилила. Половину прочитала та відклала. Вірю, що прийде час і я повернусь до неї) А от
«Коко Шанель» (від «Фабули») прочитала за один вечір і отримала масу задоволення. Наступною планую прочитати
«Останні дні Сталіна».
А художні твори?
Щодо художньої літератури, то хорошого так багато. Можливо, більше виділила б авторів, у яких прочитала всі або майже всі доступні твори: Антуан де Сент-Екзюпері, Стефан Цвейг, Еріх Марія Ремарк, Колін Маккалоу, Федір Достоєвський, Павло Загребельний. З поезії люблю Ліну Костенко, Василя Симоненка, Сергія Жадана. З української літератури надаю перевагу історичним романам, тому в топі моїх авторів Тимур та Олена Литовченки, Василь Шкляр, Олександр Дмитрук, Роман Іваничук. А Сашко Положинський, до речі, відкрив мені автора Владислава Івченка та його серію книг про найкращого сищика імперії. Подарував першу з них, а мені так сподобалось, що потім йому довелось дарувати й решту J))
До сучасної художньої літератури довгий час ставилась досить упереджено, бо друкується надто багато усього і не завжди належної якості. Не люблю поверхневу, незмістовну літературу, написану примітивно-побутовою мовою. Мені треба відчувати талант автора, гру слів, образів, хитросплетіння сюжету, закладену ідею. Сучасники багато розчаровували.
Чому віддаєш перевагу зараз?
Відкрила для себе десь рік тому видавництво «Фабула». І поки все прочитане – ідеальне і за змістом, і за формою. Тому дуже раджу звернути увагу на книги саме «Фабули». Впевнена, що точно знайдете щось до смаку та отримаєте масу задоволення. J А якщо замовите книги на сайті видавництва, то вони прийдуть до вас по-особливому загорнутими книжковими феями та з гарними побажаннями. J
Що побажаєш нашим читачам?
Хороших книг, ароматної кави, затишних вечорів, багато української музики та рідних людей поруч. Що іще треба для щастя?
