Містер Піп

Книга дуже сумна, прям для мене не було жодного радісного чи веселого моменту. Життя головних героїв дуже важке , постійно жити в страху , бідності та несправедливості жахливо . Я вважаю, що діти будь якого народу , раси , кольору шкіри мають право на освіту , на радість від життя . В житті цих дітей зʼявився чоловік , який трохи відкрив їм вікно в інший світ . Ця книга ідеально показує , як книги можуть змінювати життя , коли ти читаєш і наче опиняєшся в іншій реальності , знайомишся з новими людьми , герої стають тобі гарними друзями , а іноді ти себе ототожнюєш з головним героєм . В кінці книги головна героїня дізналась більше про містера Воттса , цього шкільного вчителя . Але я якщо чесно не до кінця зрозуміла його помислів , його життєвих рішень і переживань . Але це і ясно , бо про нього розповідала інша жінка , а не він сам . Але я рада , що Матильда отримала другий шанс , на краще життя , та змогла ним скористатись . Вона пройшла жахливі події , втратила двох найближчих людей , вона дійсно заслужила на це життя . Але на жаль вона не відпустила все це і далі була зациклена на історії про Піпа.

Прекрасна, але водночас сумна історія, жахає подіями, які відбувалися на острові, але й дарує надію. На початку 90-х невеличкий острів залишився без звичних для мешканців речей через громадянську війну. Містер Воттс починає навчати дітей в школі і кожен день читає їм одну главу з роману Діккенса, знайомлячи школярів зі світом вигаданих персонажів. Історія про Піпа змушує дітей міркувати і відволікатися коли поряд відбуваються страшні події. Найбільше враження "Великі сподівання" мали на юну Матильду. Дівчина жила на острові з мамою, яка міцно трималаса за віру і не хотіла, щоб донька сходила з цього шляху. Але Піп займав всі думки дівчини, вона міркувала, аналізувала і все більше розуміла героя роману і його вчинки. Матильда навіть подумати не могла, що зовсім скоро стоятиме перед вибором і життя може змінитися вмить. Першу половину книги оповідь іде повільно, сюжет майже не розвивається. Вплив містера Воттса, Піпа і "Великих сподівань" допомагає дітям зрозуміти події, які зовсім не на їх вік. А в другій половині сюжет стрімко розвивається і жахає своєю жорстокістю. Деякі описи досить моторошні, особливо дивлячись на те в яких умовах ми зараз живемо. Місцеві мешканці застрягли між червоношкірими і рембо. І як це трапляється на війні, страждають невинні люди, які не робили нікому шкоди. Матильда, як і її улюблений герой Піп отримує можливість втілити свої великі сподівання, але далеко не всім мешканцям так пощастило. Мені було важко і болячи читати книгу, залишилися деякі питання, на які я не отримала відповіді, але водночас я раділа за Матильду, її подальше життя і цікаво було спостерігати, як роман Діккенса вплинув на неї. "Великі сподівання" відкрили їй інший світ, підтримали в важки часи, а Піп, хоч і вигаданий персонаж, став для дівчини другом. Книга глибока і яскрава, вона змушує замислитися про ідентичність, зраду, самопожертву, материнську любов, про те щоб бути моральною людиною і те що життя може змінитися в будь-яку мить і ці зміни не завжди приємні.

Ллойд Джонс - Містер Піп. Спочатку я думала, що містер Піп це головний білий герой книги. Бо Дікенса я не читала, але виявилось, що це книжка в книжці - літературний герой Великих сподівань. Саме цей хлопчик допомагав дітям з охопленого війною острова Бугенвіль, тікати від навколишніх жахів. Мені книга читалась довго і важко, не знаю навіть чому, адже мова написання досить проста і перекладач з коректором попрацювали на славу. Можливо я не готова ще до таких творів зважаючи на нашу дійсність, а можливо десь не змогла повірити в самопожертву. Роблю невелечкий спойлер - фінал трагічний то ж за позитивними емоціями вам не сюди, але щоб переосмислити дійсність потрібно читати. Матильда - 11-річна дівчинка з острівця посеред океану, що практично відірваний від цивілізації. Але одного дня цивілізація приходить до них сама в образі морської блокади, військових вертольотів та людей зі зброєю. Всі білі з острова тікають на материк. Всі крім одного - Банькатого. Дивного чоловіка який періодично возив свою дружину на візку, тягнучи його через все селище. Чому він не поїхав з іншими? Чому він вирішив замінити дітям всіх вчителів?