Особиста думка

"Доки я тебе не знайду" – почти тысяча страниц любви, ненависти, одиночества, извращений, нежности, поисков и неожиданных открытий. В психологической прозе Джона Ирвинга все как в жизни. Только ярче, гуще, неожиданнее и страшнее.

#Він - Сергій "Колос" Мартинюк Буду відвертим: попри п’ять років навчання на історичному факультеті (спеціальність "Політологія") і любов до вивчення минулого, історичні романи завжди давалися мені вкрай важко, бо були серйозні або нудні, надто довгі або надто патетичні, відверто необ’єктивні або надміру заангажовані. Відтак з дитинства я віддавав перевагу Керуаку, Кінгу або Бредбері. З ними мені було значно комфортніше. Втім, з "Майстром реліквій" мене спіткав дуже приємний виняток.

#Він - Остап Микитюк Ну що ж, узявши до рук "Шпигуна…" я справді не знав, що очікувати від книги. Тим більше це не просто біографічний нон-фікшн, а ще й тема холодної війни. Я прекрасно розумів, що під палітуркою на мене чекає точно не "бондіана", бо жанр не зовсім той… Десь глибоко у підсвідомості мені здавалося, що на мене чекає дуже плавний і сухий текст. Що ж, я помилився. На 20 сторінці я зрозумів, що ця книга по крутості може змагатись з "Атомною блондинкою" (там ще Шерон Стоун і МакЕвой грають), а то й більше. І чим далі я читав, тим більше округлювались у мене очі і текст поглинав у себе, цілком і повністю. Зрештою я ловив себе на тому, що почав з текстом діалог і дуже бурхливо реагував на ситуації, які описував автор, переживав за "Сферу" і його зустрічі з агентами ЦРУ.

#Він - Олександр Гнатюк Не приховуватиму, книга далась мені важко. Завжди шукаючи сенс, тут я його для себе не знайшов. Автор доводить те, що навіть у хаосі є певний порядок, а в порядку є хаос. Цей роман здався мені якимось сирим, але не в плані тексту, а за своєю наповненістю. Здалось, що шеф-кухар так і бажав, аби ми жували сире м'ясо. Кілька разів ловив себе на думці, що я – головний герой, а Баллард – усі персонажі, які з ним взаємодіють через довгі, часто повчальні діалоги.

"Поросяча етика" О. Генрі Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання. Серед них такі уславлені імена, як Антон Чехов, Акутагава Рюноске, Орасіо Кірога, Сакі, Стівен Кінг. Сюди ж із повним правом зараховують і Віль­яма Сідні Портера, який обрав собі літературний псевдонім О. Генрі (1862–1910).