FB664003Y_Kisina_Elefantina_obl_3D

Елефантіна, або Кораблекрушенція Достоєвцева

5 з 5 засновано на 1 оцінці клієнтів
(1 відгук)

110.0 грн

Москва вісімдесятих — безпардонна, просякнута столичним гонором, байдужа, огидно вихована. Місто без правил, у якому для юних провінціалів існує лиш одне правило: вистояти. Щойно помер Брежнєв, іще триває Афганська війна, а героїня опиняється в самісінькій гущавині літературної тусовки, де нетверезо клубочаться майбутні класики концептуалізму й пост­модернізму російського розливу. Серед цих «учителів цинізму», в ностальгійному Задзеркаллі, героїня знаходить кохання, а з ним — і пронизливу гостроту по­гляду.

Додаткова інформація

ISBN:

978-617-09-3068-2

Мова:

українська

Кількість сторінок:

256

Серія:

Епоха

Рік видання:

2017

Автор:

Юлія Кісіна

1 відгук для Елефантіна, або Кораблекрушенція Достоєвцева

  1. 5 з 5

    :

    зачарувало мене поєднання чорно-білої обкладинки з червоним заголовком, дивною назвою і передчуттями сюжетів з минулого. не з мого минулого, та все одно є щось близьке і зрозуміле у ностальгічній історії Елефантіни. Книга сподобається шанувальникам емоційних рефлективних текстів.
    Історія про дівчину з Києва Елефантіну, або Кораблекрушенцію Достоєвцеву, яка знаходить в столиці Союзу друзів-недрузів, знайомих-незнайомих, дивних і ще дивніше описаних авторкою – Кривий, Сумний, Горбатий і Миршавий, а найголовніше – вона має коханого нареченого, який, щоправда, навіть не здогадується про свою “нереченість”. Звати його в уяві Елефантіни Помідорним, Томатним. Якось так. Заради нього дівчина приїхала з Києва до Москви, через нього, романтичного поета (насправді завжди нетверезого), кинула займатися художнім мистецтвом і вирішали теж творити вірші.
    Власне книга про юність, про майбутнє, яке нестримно виривається з тих хитких історичних вісімдесятих, і про минуле, яке навіть крізь скептичність тексту передає теплу ностальгію. Історія ж автобіографічна.
    Сподобалось, що розділи авторка починає з таких собі історичних довідок, а далі особистих спогадів: “Увесь 1981 рік тривали нескінченні переговори про скорочення стратегічних озброєнь. Президентом США став Рональд Рейган. Дружину Мао Цзедуна засудили до смерті. СРСР оголосив польську “Солідарність” поза законом…..[…] Саме в цей час у мене виявили підозру на поезію”.
    Поряд з цим книга про творчість. Молода дівчина опиняється в товаристві поетів і письменників, доторкається до особливого стилю життя – до творчого життя. Сама пише. “Сім сходинок смерті” – цілком так класика юнацької творчості.
    Завершується книга 1988 роком, хоч у мене враження, наче книга насправді не завершилася. Мабуть, не даремно, бо зараз Юлія Кісіна, Елефантіна, автор популярних перформансів закордоном, письменниця. Очевидно, що це результат шляху з перешкодами і перемогами, про які можна було б читати у продовженні “Елефантіни”, якби таке було.

Додати відгук