Рудий на узбіччі

Ця книжка зовсім невеличка, але глибока, щира і сповнена теплих почуттів. Енн Тайлер вдалося взяти нічим не примітного персонажа Міку і показати на його прикладі цілий вир емоцій, страхів та почуттів. Міка - педантична людина. Він любить порядок, точність і визначеність. Його не засмучує самотність, а навпаки він нею насолоджується. Можливо так би продовжувалося ще б багато років, але неочікуваний візит Брінка змінив життя Міка. Цей юнак, який шукав свого батька, а можливо і свій шлях в житті, змусив Міку побачити інший бік свого життя. Мені сподобалося, як авторка зобразила внутрішню боротьбу чоловіка. Він був готовий до змін, шукав відповіді на свої питання і прийняв їх такими, які вони були. Міка зрозумів, що створивши свою "зону комфорту", він ховається в ній від своїх страхів. Мені подобається, як Енн Тайлер створює "живих" і дуже реальних персонажів. Вони не ідеальні, мають свої недоліки, але такі щирі. В книзі немає особливої динаміки, таємниць та захопливих подій. Вона повільна й розмірена. Але цим вона і подобається мені. З такою книгою приємно провести затишний вечір. І слідкуючи за внутрішньою боротьбою головного героя, вболівати за те, щоб Міка отримав свій другий шанс у житті.

Міка - сорокарічний спеціаліст по комп'ютерах, самітник, що допомагає впоратися з технікою "чайникам" і веде щоденний графік прибирання будинку. Він досі не створив сім'ю, бо в один момент всі жінки йшли від нього, хто мовчки, а хто зі звинуваченнями в егоїзмі чи після появи нового залицяльника. Навіть теперішні стосунки з учителькою молодшої школи дещо формальні та консервативні, без прояву почуттів. Та все розмірене життя чоловіка перевертається в один момент, коли на його порозі з'являється хлопець, що шукає справжнього батька і підозрює, що ним може бути Міка. В самому творі відчувається вправна рука авторки з великим стажем, бо текст читається дуже легко і не виникає словесних перепон щодо історії. З другої сторони історія являється таким-собі класичним твором, в повільній манері оповіді, без яскравих перепадів настрою. Поведінка героїв та діалоги знову таки класично-літературні, тому, якби не тема комп'ютерів було б важко повірити що події відбуваються у 2020 році. Те, що герої незвичні, я помітила ще в іншій книзі авторки "Турист мимоволі", тому Міка для мене не був сюрпризом. Проте такий персонаж, як він, не забувається. Не дивно, що у нього прізвисько відлюдник, бо й сприймається як людина з певною формою дефекту спілкування. І якби не знав, що йому 40, то по світосприйняттю міг би дати біля 60. Тут особливо хочеться звернути увагу на його смаках та оцінці жінок, їхніх стандартах поведінки і зовнішності. Адже мало де зразок ідеалу описують кремезну тітку, в довгих кардиганах та спідницях, одягу стриманих кольорів, з акуратною зачіскою, не багатослівна, з контролем почуттів і т.д.. Звісно, на колір і смак, але все надто стандартно і консервативно. Насправді книга мені дуже сподобалася. Непрості теми вилиті в помірному настрої. Цікаво, без навантаження. Звичайно, я рекомендую цю легку життєву історію, як привід відпочити й відволіктися від буденності.