Плетений колосок

Плетений колосок - Енн Тайлер. Це сімейна сага. Але опис тут такий ніби картини однієї з головних героїнь Мерсі. На її полотнах все ніби розмите, ніби в тумані, лише один предмет зображується максимально детально, практично з фотографічною чіткістю. Так і в книзі ми бачимо сім'ю Гареттів великими мазками, що охоплюють період з 1950-х аж до ковідних. Лише в якісь з періодів нам показують крупним планом когось з родини. Досить цікавий прийом. Постійно тримає фокус на сюжеті. Загалом ця книга показує, що кожен живе як може і вміє. І кожен по своєму правий. Не потрібно шукати всьому причину. Інколи все так стається, бо стається. Все. Без прихованих філософських першопричин. Мерсі і Робін Гарретти мали трьох дітей. Двох дівчаток і одного хлопця. Виросли вони зовсім різні, тому особливо якихось сімейних посиденьок в сім'ї не було. Тим паче бабуня не любила ніколи застіль та безглуздих розмов, а дідуньо не терпів даремної трати грошей. Але навіть за таких умов максимальне відгородження від сім'ї найменшого Девіда виглядало дивно. Чи повинна сім'я бути завжди разом щоб нести свої особливості через десятиліття?

Це книга про історію однієї родини, про їх проблеми та негаразди. Письменниця майстерно занурює нас в історію звичайної американської родини з Балтімора. Історія починається з 50-х рр 20 сторіччя і триває дотепер: часи змінюються, діти стають батьками, народжують дітей і допомагають їм справитись по життю. Це дуже неспішна, спокійна сімейна сага, але якщо чесно, книга мені не потрапила під настрій і мені було досить нудно: події відбуваються поступово, дуже повільно, героїв, як і часових проміжків багато, починаєш плутатись. Проте, незважаючи на нюанси, кожен знайде для себе щось своє в цій книзі, можливо навіть відповість на свої питання... В цій книзі на перше місце виведені не якісь події, а саме емоції та емоційний стан героїв, їх переживання, думки та комплекси. Загалом, якщо ви любите неспішні сімейні саги з "копаннями" в собі і глибокою емоційною складовою - дуже раджу! Це вже друга книга авторки, яку я прочитала і однозначно буду читати ще, стиль написання прекрасний, а персонажів хоч частково, але розумієш.

Сімейні саги - жанр, який я дуже люблю. І ця книга не стала винятком. Енн Тайлер змогла написати затишний роман про звичайну американську родину і в неї вийшла щира, щемка, з безліччю мудрих висловів книга. Кожен розділ присвячений одному з періодів життя родини. Спостерігаючи за буднями Ґарреттів ми бачимо, як зростають і вилітають із "гнізда" діти і ось вони вже самі створюють свої сім'ї. Роман не спішний, не має особливо динамічних подій. Завдяки цьому здається, що сім'я цілком реальна, бо наше життя і складається саме з рутини й буднів. Робін та Мері Ґаррети мають трьох дітей, Еліс, Лілі та Девіда, але з жодним із них не змогли побудувати справжні щирі стосунки. Якщо дівчата ще якось підтримували відносини з батьками, бо жили неподалік, то Девід максимально віддалився від родини. Але,як не дивно, саме він зміг побудувати сім'ю в якій любили й поважали один одного. Цей роман показує, як в одній сім'ї можуть поєднуватися абсолютно різні за характером, темпераментом та уподобаннями люди. І це не означає, що хтось кращий або гірший. Я певна, кожен в цій книзі знайде щось важливе для себе. Можливо навіть погляне на свою сім'ю та стосунки з дітьми з іншого боку. Це дуже тепла життєва історія, яку обов'язково захочеться перечитати, виділяючи цитати і дивуючись, як авторка все влучно підмітила. Енн Тайлер вдалося написати простий, але водночас дуже глибокий роман. Вона не нав'язує свою думку, не говорить, що є добре, а що ні, а просто веде оповідь, дозволяючи читачам зробити свої висновки. Мені неймовірно сподобався стиль авторки, книга читається на одному диханні.