Мертві стукають

Мені сподобався сюжет книги , декілька поколінь українських жінок , сімейні проблеми та традиції . Але мені було місцями важко читати цю книгу , це точно не мій стиль . В книзі дуже багато діалекту Заходу України , були пояснення слів , але от коли я перегортаю сторінку , то я одразу забуваю їх значення , це ускладнює розуміння тексту в деяких моментах . Мені не близький ні діалект , ні сама культура Заходу , тому саме ці фрагменти не дуже мене захоплювали . Книга повністю просякнута легендами , містичними подіями , містичними створіннями і мені це не подобалось зовсім . Бо я люблю фентезі , але не люблю , коли в сімейній сагі так багато неприродного . Я дуже скептично відношусь до відьом , ворожінь , заклять і тд. Я розумію , що це частина культури Заходу , але мені це не близько . Мені набагато легше читались ті частини книги , де було звичайне буденне життя і проблеми . Головна героїня Маруся , мене дуже часто бісила , бо мене і в житті бісить такий тип жінок . Її бьє чоловік , кривдить її перед дітьми , а вона постійно думає , що щось зміниться і знову впускає його в життя . Хоча це не логічно навіть, вона його не любить , він не приносить в її життя нічого гарного і корисного . Навіщо він їй треба ? Дітей робити ? І от цей момент з дітьми , він тупо ходив і клепав дітей , чи розуму не вистачає займатись с*ксом без запліднення ? Я не розумію , як така розумна , працьовита жінка , могла терпіти до себе таке відношення . Але таке скрізь є в житті , мені цього не зрозуміти .

Було цікаво прочитати щось для себе нове і незвичне. Книга про українське життя дівчини, а потім жінки, яка переживає не найкращі часи, доля до якої не лагідна, випробування важкі, але жінка залишається вірною своїй любові до домівки в якій зросла, до діток, яких їй подарувала доля, до роботи, хоч яка б вона була нелегка, до матері. Мені було цікаво прочитати про звичаї Карпатських людей, які проживали в с. Ялинкувате, про їхній цікавий, колоритний діалект (говір), про звичаї й забобони, про життя і цінності. Потім коли одружилася Маруся з хлопцем Миколою з с. Любимівка і переїхала до нього було цікаво порівняти, як же відрізнялося життя і звичаї від її рідної домівки. Хотілось порадіти за Марусю, але на жаль її подальше життя було тернистим і сповненим болю, випробуваннями і зневірою у чоловіків, кохання і щастя. Багато чого мною сприймалося з сумом, болем і співчуттям Марусі, але й в дечому я її зовсім не розуміла… Не могла сприйняти те, що жінка неодноразово прощала свого чоловіка, який пив, бив її й намагався вбити (часто погрожуючи їй і двом дочкам ножем). І коли ж нарешті Маруся пішла від нього, я щиро пораділа за неї, за правильний вибір, який вона зробила заради себе і донечок. Книга неординарна, колоритно цікава, життєва, емоційно важка, але однозначно варта уваги, адже наші українські письменники повинні бути прочитаними і завойовувати прихильність своєю творчістю у справжніх українців. Читайте українське, підтримуйте наших авторів і видавництва, адже вони найкращі😊🤗🧡📚