Гануся
13.10.2024
Якщо мене спитати, то найулюбленіший жанр книжок буде - детектив. Звичайно я читаю різну літературу, але детективи на першому місці. Я люблю Агату Крісті, мені подобається та атмосфера, яка є в її книжках, минуле, коли не було аналізів на все, коли злочини розкривали силою розуму. В неї є досить багато творів, дії яких відбуваються в Британських колоніях за межами островів, але в них інша країна була декорацією і не була частиною історії. Ось тому, коли я побачила в оглядах видавництва Фабула: історичний детектив, Британська Індія, мене це дуже зацікавило.
Напишу чесно, я не очікувала, що книжка виявиться такою великою, але 416 сторінок, приготуйтеся.
Отже, Сем Віндгем прибуває до Калькути, щоб служити в місцевій поліції. В той же час сталося вбивство поважного високопосадовця. Віндгему доручають розслідування цього злочину, в його команду входить Дігбі та індус Бенерджі. Разом з Віндгемом ми знайомимось з Індією, її кліматом, архітектурою, правилами та законами та колоніальним расизмом, який ллється зі всіх дірок. Події відбуваються десь за 20 років, як Індія виборола свою незалежність, ця лінія червоною стрічкою йде через всю історію.
Цікаво, що я якось дивилась діалог двох істориків, і там прозвучала одна теза: що британці витягували і грабували Індію, але вони при цьому створили інституції, які потім стали фундаментом для незалежної Індії. Коли ця теза з’явилась в творі, стало зрозуміло, що автор зробив прекрасну підготовчу роботу. (Привіт Бенерджі).
Разом з тим ми дізнаємось історію Сема, про його травми, брудні секрети, принципи. Цікаво спостерігати, як він змінюється під впливом середовища, і як сам ці зміни оцінює.
Автору вдалось так майстерно сплести таку цікаву барвисту картинку, де нема нічого зайвого.
Останню третину книги читала залпом (добре, що на завтра не треба було на роботу). Не змогла лягти спати, поки не дочитала. Про кінець промовчу, але він мене потішив. На наступний ранок я прокинулась з думками, що візьмусь знову за книжку, а потім згадала, що я її вже дочитала.
Добре, що це перша з п’яти в цій серії (українською видано 4).
Однозначно рекомендую. Буде цікаво.
Вікторія
08.05.2024
Людина, що підводиться - Абір Мухерджі. До ретро детективів я ставлюся з пересторогою. Адже детективи написані в першій половині ХХ ст. їх же сучасниками - ніжно люблю. А от як цей період обіграють письменники через сто років - питання. Інколи це виходить досить незграбно і добряче кидається в очі те, що автор не з тої епохи про яку пише. Проте з цією книгою так не сталось. Ви ніби насправді попадаєте в спекотну, вологу Калькутту після Першої світової війни. Коли чоловіки були або занадто юні або занадто старі, а Англійська Імперія ще існувала. Мені сподобався кінець книги. Він дещо неочікуваний, але досить логічний. А любовна лінія то ніби просто мій коханий Чейз написав. Ніяких рожевих шмарклів та драматизму. Основною ниткою, що йде через весь детектив (і я так підозрюю через всю серію цих книг) є расизм, вищість білої раси. Це було цікаво читати, але не цікаво було б бути індійцем в Індії у 1920-х рр
Капітан Віндгем втратив всіх. Кого на полях битв, а кого в лікарняних ліжках. В нього не залишилось заради кого жити. Тому коли старий армійський приятель запропонував йому посаду детектива в Індії він плюнув та й поїхав. Але перша ж справа показує, що Калькутта це не Скотленд Ярд. І тут свої нюанси в розплутуванні справи та навіть в спілкуванні між собою. Те що можна сагибу не можна індійцю, навіть якщо він твій сержант. Та й посадити винного, а не того кого назначили винним теж проблема. Адже це ціла корумпована система. Але коли людині нічого втрачати крім таблеток морфію, можливо вона зможе розплутати клубок вбивств, корупції та крадіжок?
Ганна
02.05.2024
Знайшла ще один детективний цикл. Зважаючи, що я люблю спокійні англійські детективи, цей ретро детектив про діяльність англійського поліцейського у Калькутті на початку 20 століття мені теж припав до душі.
Капітан Віндгем, втративши під час Першої світової безліч друзів, дізнавшись про смерть дружини, позбувся ідеалів та віри. Єдине, що у нього залишилося, це потреба дізнаватися правду. Тому він переїздить до колоніальної Індії та починає працювати. І якщо його кар'єра і розпочалася 1 квітня, то вона точно не була смішною та навіть легкою. Йому треба дізнатися про вбивцю високопосадовця, розкрити вбивство на залізниці та зрозуміти мотиви, якими керуються люди з його оточення. А ще він має згубну звичку, якій не може опиратися. Тому усе складно та закручено.
"Сів на ліжко і вкотре запитав себе, що я тут роблю, у країні, де місцеві мешканці нас зневажають, клімат зводить із розуму, а вода вбиває. І не лише вода. Схоже, усе тут створене для вбивства європейців: їжа, комахи, погода. Немов Індія реагує на нашу присутність так, як імунна система на сторонній предмет.".
Роман мені сподобався, він вкотре нагадав про рівність, але не однаковість людей. Однозначно рекомендую