Перший у новому році ТОП-5 зібрав у собі книжки, за прочитанням яких ви неодмінно поринатимете в роздуми, але при цьому вони настільки захопливі, що вам буквально не захочеться пропустити жодної, навіть маленької, деталі.
Розпочнемо з книги
Віри Валлє «Ілюзія ефективності: як і чому нас пошивають у дурні».
Книжка пропонує читачеві подорож до світу ірраціональності, бутафорії, хаосу, брехні й заперечення реальності. Світу, який воліє знівелювати особистість, перетворити людину на благодатний об’єкт для маніпуляцій. Влада ілюзій і обману як спільниця поневолення розуму людини розглядається авторкою у контексті безглуздя масового споживання товарів та інформації, фішингу в економіці й політиці, кризи суспільства хаосу і пост-правди. Вісім розділів – вісім кроків до світла. Авторка підіймає різні теми — такі як: чому ж дурні зверху, свобода, сила й безсилля права, криза в освіті та вихованні та багато інших. І роздумів кожна з них породжує чимало.
Як звільнитися з тенет абсурду, який прагне довести свою всепереможну силу? Як захистити себе від маніпуляцій? Як зберегти відчуття реальності? Про все це дізнаєтеся в книзі Віри Валлє.
Наступний у добірці
«Майстер» — чудовий роман про видатну людину.
Всезнаючий оповідач зазирає у внутрішній світ письменника Генрі Джеймса з гарячковою інтенсивністю, не залишаючи недоторканими жодні запорошені кути чи табуйовані теми.
Портрет складної, суперечливої геніальної людини, сповненої потоком емоцій, але не настільки щедрим у роздачі прихильності, яка походила від грошей, проте твердо вірила у свою працьовитість і наполегливість. Автор,
Колм Тойбін, охоплює чотири роки (1895-1899) пізнього середнього віку Генрі Джеймса. Він перемикається між минулим і теперішнім — не обов’язково лінійним способом, принаймні не в минулому — за допомогою спогадів або проблисків у житті родини Джеймсів, а також близьких родичів та друзів, деякі з яких вплинули на творчість Генрі Джеймса.
Найвищі рекомендації для любителів творів, у яких біографічність тісно переплітається з художнім вимислом.
А от книга
«Книжкові злодії» Андерса Ріделла досліджує ще один аспект нацистської історії — їхні напади на літературу шляхом спалення книг та переслідування єврейських і лівих (ліберальних) письменників не були настільки відомі, як пограбування великих музеїв, де зібрані художні скарби. На жаль, цілями Третього рейху було захопити право формувати історію шляхом крадіжки, володіння та перекручування слів, що зберігаються в бібліотеках, архівах, історії та спогадах нацистських ворогів, говорить автор.
Андрес Ріделл — шведський журналіст, який перетинає Європу, розслідуючи «наймасштабнішу книжкову крадіжку в історії світу», а також наполягає на відшкодуванні цих викрадених скарбів. На жаль, пише він, деякі книги, як-от томи, які західні праві знищили в Олександрії, безповоротно втрачені. Лише з однієї берлінської бібліотеки було викрадено чверть мільйона книг, зазначає він. (Звичайно, це не означає, що всі вони були останніми примірниками самих книг, але суть справи від цього не зміється.)
«Книжкові злодії» є ще одним нагадуванням про спотворену владу самого Гітлера та фашизму загалом.
«Стоунер» — промовистий та зворушливий роман, котрий відкривається все новим поколінням читачів. Ця розповідь про непримітне життя викладача літератури в середньозахідному університеті між двома світовими війнами дивно гостра, хоч і написана в дуже лінійному, хронологічному стилі — тут ви не знайдете акробатичних прийомів оповіді, і тим краще.
Вільям Стоунер проходить через усі віхи свого життя — підлітковий вік, відкриття літератури, кохання, батьківство, невірність, успіхи та невдачі в кар’єрі та погане здоров’я, і робить він це з відчуттям пасивності та відчаю. Більший світ інколи втручається в його приватний світ — втрата друзів на війні, Велика депресія — але він рідко втручається у широкий світ.
Історія починається перед першою світовою війною, закінчуючись смертю Стоунера в 1956 році. Перед нами розгортається просте людське життя — особисте, робота і все навколо. Та аж ніяк не нудно. Усе так чудово автором прописано, а деталі так проникливо спостережено, рівномірно в темпі викладено і настільки завершено, що це справді може бути ІДЕАЛЬНИМ РОМАНОМ. Можливо, впливає правильна кількість деталей, яка малює картину без перебільшення; можливо, це час, коли Джон Вільямс просто переходить до справи й повідомляє вам результат одним реченням; можливо, просто буденність і реальність Стоунера; або, можливо, це паралелі з переважною більшістю з нас, хто веде «звичайне» життя.
Джон Вільямс просто створив найзворушливішу, найпрекраснішу книгу, яку ви коли-небудь візьмете до рук.
І на завершення ще одна книжка від
Джона Вільямса «Авґуст» написаний чудово, як і «Стоунер», демонструючи таке ж розуміння характерів (людської природи). Ще один портрет людини, цього разу великої, якій вдалося залишитися більш-менш незіпсованою завдяки здобутій владі. Захоплююче, а часом і сумне читання.
«Авґуст» Джона Вільямса — унікальна й особлива книга на кількох рівнях. По-перше, тут майстерно поєднані нон-фікшн і художня література. Він заснований на фактичних історичних подіях того періоду, але прикрашений вигаданими деталями, які загалом узгоджуються з ширшими історичними фактами. Такий підхід немов оживляє історію. По-друге, формат розповіді історії через колекцію особистих листів є дуже ефективним у перетворенні людей/персонажів на реальність. По-третє, на відміну від багатьох інших книг про Стародавній Рим, тут висвітлюються не тільки великі військові та політичні діячі, а й поети, солдати, раби, вільновідпущеники та інші, що дозволяє глибоко зрозуміти життя того періоду, що виходить за рамки розуміння «великі люди» того періоду. По-четверте, це драматична та красива історія, яка є розважальною та приємною. Урешті-решт, ви маєте його прочитати, хоча б лише для того, щоб оцінити чудові твори Вільямса та насолодитися ними. Роздуми Авґуста в заключній частині книги особливо гострі.
Книга, що перевершує всі очікування.
Не забудьте скористатися знижкою на добірку, і бажаємо приємного вам читання!
