Книжкові злодії

"У цій війні книжки були не стільки жертвою, скільки зброєю. Нацисти жадали перемогти ворога не лише силою на полі бою, а й розуму у думках... Вони мали намір перемогти не шляхом знищення літературних й історичних традицій своїх ворогів, радше через крадіжки, володіння та перекручування фактів, обернувши бібліотеки, архіви, історію, успадкування і пам'ять проти них самих, заради того щоб краще усвідомити, як правильно написати цю історію. То була концепція, яка привела до дії наймасштабнішу в історії світу крадіжку книжок" Наше уявлення про те, як нацисти відносилися до книг, часто асоціюється з книжковими пожежами. Саме в травні 1933 року вся Німеччина горіла вогнем: публічно спалювалися книги єврейських, соціалістичних, пацифістських авторів. Цей візуальний образ настільки сильний, що може скластися враження, що нацисти не надто високо цінували книги та літературу. Але правда зовсім інша. Дослідження А.Ріделла дають змогу дізнатися невідомі факти. Нацисти були більше прихильні до крадіжок, колекціонування і каталогізації книг, ніж їх спалення. Бібліотеки та архіви викрадалися з метою віднайдення в зібраних матеріалах "доказів" своєї расової ідеології та начебто існування єврейської "змови". Дуже мала частина викрадених і розкиданих книжок після війни була повернута їхнім колишнім власникам. Більшість книг знищена. Як і знищено їх власників: описано зворушливий епізод, як одну книгу з бібліотеки єврея повертають його нащадкам. Книга – єдине, що залишилось у сучасного покоління на згадку про рідну людину. "Книжкові злодії" — важлива і актуальна книга, яка показує невід’ємну силу та важливість літератури та бібліотек. Ця книга є своєрідним тревелогом, у якій автор мандрує різними містами, щоб поспілкуватися з тими, хто сьогодні розпоряджається залишками пограбованих бібліотек. У даних дослідженнях зібрані розповіді про емігрантські бібліотеки в Парижі, про масонську бібліотеку в Гаазі, про унікальну і стародавню єврейську бібліотеку в Римі (колекції якої й досі безслідно втрачені), про бібліотеки на мові їдиш у Вільнюсі та жахлива історія знищення єврейських громад у Салоніках. А ще у книзі містяться факти, як кілька викрадених книгозбірень та архівів на завершальному етапі війни були викрадені ще раз, але радянськими військами. Так що сьогодні, мабуть, багато архівного матеріалу зберігається в росії. Новітня війна і сьогодні ми є свідками нових злочинів: у війні гинуть українські письменники та письменниці, знищуються українські книги, зруйнована вщент друкарня, загинули її працівники. І тепер хто як не ми знаємо як ворог прекрасно розуміє, що позбавити людей слова - це один зі способів їх знищити. Немає нічого нового, що раніше б не відбувалося в історії.

Дивовижна книга, змушує по-новому побачити як історію війни, так і історію книжок. Багато розповідей про різні європейські міста, їхню історію та розвиток тиранії нацистів, головних осіб режиму, про жертв, ну й про бібліотеки та книжки загалом, звісно. Хтось можливо скаже, що все трохи затягнуто й нудно -- я вважаю здебільшого ні, автор вибудовує гарну оповідь з різними цікавинками, хоча й часто не зовсім про головну тему, але такі відступи ще сильніше занурюють в тогочасну чи й давнішу (коли треба) атмосферу, та й просто дають інформацію про невідомі цікаві факти. Загалом це такий широкий репортаж про книжки у вирі війни, про те як нацисти руйнували місця й долі, переінакшували історію й науку загалом під себе -- але були і є люди, які бережуть історію, які знають, що вона завжди з нами і в нас, та ще й дуже цікава. Жаль тільки, що або редактор, або перекладач недопрацювали, і в книзі постійно є всілякі "сюжети більшовиків [який нібито загрожував Німеччині]" (в уривку на сторінці 14, мабуть plot не в той бік, добре не "графік"), "Джозефи Геббельси", "процеси б'ютифікації", "наказ [який мав підпільно функціонувати]" (order) тощо. Проте дякую, що переклали з англійської цю чудову книгу))00

Відгук від shimanskayat 10/10 у книзі досліджено переміщення книжок під час другої світової війни. Місцями навіть раніше. І те як зараз намагаються повернути книжки, які були викрадені, вивезені, загублені, залишені назад власникам Чи можуть книги бути важливіші за людське життя? З моєю любов’ю до книжок я не могла пройти повз цієї книги. Купила її ще влітку у Львові. І от коли восени почала її читати я відкрила новий світ! По-перше я дуже здивована приємним написанням книги! Документальне дослідження написане як художня проза. Приємний переклад. Кайф від української мови. І багато багато цікавих відкриттів. Чи можуть книги бути важливіші за людське життя? Звичайно ні. Але як багато життів ці книжки врятували і змінили. Як багато життів стоїть за кожною книгою. Є люди які у концтаборах писали книги. Інколи лише у подушках, жили саме цими думками і мріями як напишуть книги фактично. І вижили. Є люди яких долучали до сортування книжок. На ті що збережуть, і ті , що знищать. І їх сенсом життя, у нестерпних умовах, ставало зберегти важливі книги. Фашисти не лише нищили книги! Дуже багато книг вони забирали, вивозили з усього світу! Вони знали їх цінність