Цей рік видався доволі плідним. Уявляєте, ми видали більше п’ятдесяти нових книг і ще стільки ж додрукували. Сьогодні ми зібрали для вас добірку книг, які стали знаковими й найважливішими у цьому році. І ми залюбки ділимось ними з вами.
Почнемо вірогідно з кінця. А саме з останньої новинки нон-фікшену —
«Дім Гуччі» Сари Ґей Форден. Колись великий дім моди, витвори якого й досі коштують шалених грошей, був сімейною імперією. Двоє братів Родольфо та Альдо вправно керували спадком своїх батьків, практично не довіряючи його навіть своїм синам з прогресивними баченнями на тодішню моду та керівництво компанії. І все б нічого, та одного дня у сина Родольфо — Мауріціо закохалася дівчина, яка практично змінила хід історії «дому Ґуччі». Її звали Патриція Реджані. Ця жінка направду навела метушні в закритому сімейному колі. Але і в самій сім’ї Ґуччі все було не так гладко, як здавалося на перший погляд. Тоталітарний режим Родольфо та Альдо впливав на усіх. Підкилимні ігри свого часу ледь не звели увесь їхній бізнес нанівець. Коли Патриція зі своїм коханим вирішила взяти все в свої руки, то ще не знала, яку «снігову лавину» запустить. І чим це згодом закінчиться. У цій книжці найбільше вражає те, що історія насправді нагадує голлівудську драму, в той же час будучи зовсім не вигадкою…
На другу сходинку потрапила дуже важлива книга —
«Хижаки» Анни Солтер. Авторка цієї книжки, перші ніж стати на письменницьку стезю й згодом обрати такий складний жанр нон-фікшену, освоїла психологію і стала міжнародно визнаною фахівчинею з питань сексуальних злочинів. Саме цій темі вона й присвятила свій бестселер. Погодьтеся, навіть володіючи чудовим відчуттям людей і контролюючи своє оточення, ми не завжди (від слова «ніколи») знаємо, що чекає нас чи наших дітей за рогом. Анна Солтер провела немало інтерв’ю з людьми, яких у здоровому соціумі називають хижаками, себто, педофілами, ґвалтівниками та іншими сексуальними злочинцями й зуміла у цій класифікації виокремити їхні основні риси. Головною темою книги став захист від таких людей, аналіз та передбачення їх в оточенні. Хоч ця тема, на превеликий жаль, досі стигматизована у нашому суспільстві, вона максимально потребує висвітлення. Саме тому й з’явився український переклад.
Третє місце посіла книжка нашої прекрасної української авторки —
«Бог на 60 відсотків» Ганни Улюри. Це збірка потужних есеїв провідної української літературознавиці, критикині та кандидатки філологічних наук. «Бог на 60 відсотків» — це майже 70 відбірних історій-роздумів авторки на теми, що в першу чергу хвилюють її та суспільство, в якому вона себе реалізувала. Тут ви знайдете і філігранно написані спостереження за оточенням і роздуми про візуальне мистецтво, кіно, музику, фемінізм, маскулінність та багато іншого. За кілька місяців після виходу книжка стала справжнім бестселером на арені сучасного українського нон-фікшену. Вам сподобається тонкий і заворожуючий стиль Ганни Улюри.
До речі, так сталося, що сьогодні в українських кінотеатрах світова прем’єра довгоочікуваного блокбастера
«Людина-павук: Немає шляху додому», тому не згадати про творця цього коміксового персонажу ми не змогли. Четверту сходинку ТОПу очолила неймовірно прониклива й цікава біографія
«Стен Лі. Життя як комікс» Ліела Лейбовіца. Хто ж він, цей старий сивий дід в затемнених окулярах (не плутати з Карлом Лаґерфельдом) і щирою посмішкою (ну тут точно не сплутаєш)))? Як звичайний син єврейських емігрантів став одним з найшанованіших персон в Голлівуді й, здавалося в такій далекій від кінематографу, індустрії коміксів? Стен Лі не просто засновник легендарного комікс-видавництва Marvel, не просто творець всесвітньо відомих персонажів, таких як Людина-павук, Галк чи Залізна людина, Тоні Старк та ін. Він мудрець, який заново переосмислив єврейську ідентичність, з усіма її міфами, проблемами, здобутками й втратами у максимально незвичний спосіб. Книга «Стен Лі. Життя як комікс» концентрує нашу увагу не тільки на розвитку індустрії коміксів, на відмінності від глянцевих супергероїв комікс-всесвіту DC, а й на людськості й нелегкій історії цілого народу, який зумів інтегруватися в нову культуру. Ну і звісно, тут багато цікавих фактів про нього самого. Інакше б чому книжка називалась саме так?)
А закриває добірку потужна книжка-дослідження —
«Авангардне мистецтво» Мирослава Шкандрія. Ця книжка оповита флером туги. Чому? Люди про яких пише всесвітньовідомий мистецтвознавець зазнали в якісь мірі забуття, в якісь мірі були відірвані від своєї справжньої ідентичності через тоталітарну «радянську машину», й можна сказати, були стертими з пам’яті української мистецької спадщини початку ХХ століття. Згадайте хоча б Казимира Малевича чи Івана Кавалерідзе, митців, які ще не так давно вважалися далеко не українськими. Мирослав Шкандрій після низки досліджень та штудіювання біографій цих людей нарешті повертає справедливість й нагадує про потужність українських митців та їх неоціненний вклад та вплив на світову культуру.
А яка з наших книг стала для вас цьогорічним відкриттям? Діліться у коментарях 😉
