Сьогодні як ніколи ми розуміємо, як важливо зберегти історичну пам’ять про наше минуле. Щоб не повторити трагічні сторінки нашої історії, щоб перемогти, щоб рухатися далі. Саме про це ми й поговоримо в нашій добірці.
«Мова-меч. Як говорила радянська імперія» Євгенії Кузнєцової — це короткий огляд різних аспектів мовної політики різних періодів СРСР, з наслідками якої ми живемо і дотепер. Сто статей про різні мовні експерименти, розстріли, мову в освіті та науці, на телебаченні, в книжках, газетах та в гуморі.
Зокрема, тут розповідається про те, що ідея всесвітньої революції вимагала єдиної мови спілкування, тому в СРСР намагалися створити штампований стандарт мови. Що уніфікатором для всіх мала стати російська, а отже з часом потреба в локальних мовах повинна була просто відпасти. Що мовної проблеми в СРСР не існувало приблизно так само, як для рабовласників не існувало проблеми рабства. Що сама російська мова постраждала і збідніла від рук уніфікаторів — її спростили, позбавили всіх діалектизмів та просторіч. Втрачалася лексика і фонетика діалектів, висміювалися місцеві акценти й це вважалося нормою. Цілеспрямована політика призвела до того, про що говориться в цитаті на початку: ти не можеш бути успішним, не знаючи російської.
Книжка написана легкою, але не примітивною мовою. Компонування маленькими статтями полегшує сприйняття інформації, її можна починати читати з будь-якого розділу, бо в ній є посилання на саму себе, так що важливий контекст ви не втратите.
Після прочитання думається про те, для скількох мов радянська окупація виявилася смертельною, і скільки ж мов вона покалічила (наприклад, білоруській мові за оцінками ЮНЕСКО загрожує повне зникнення). А ще — глибше розумієш, яких надзусиль вартувало вберегти від подібного статусу нашу мову.
«Мова-меч» — про те, як зброєю стала російська. Рідна ж мова у боротьбі з імперією, як пише авторка в передмові, має стати щитом. Велике щастя та великий привілей після травми, завданої радянською окупацією, усе ж мати такий щит.
Бажаєте поринути у світ таємничих тамплієрів, які дивним чином опинилися в Україні? Тоді сміливо беріть в руки книгу «Канцелярія хрестових походів» від Остапа Українця і вирушайте разом з її героями в древнє місто Станіславів кінця XVII сторіччя. Ця книга є приквелом до першого роману Остапа «Малхут». Цього разу машина часу переносить нас у 1679-й рік. Незабаром почнеться укріплення Станіславівської фортеці, щоб вберегти Європу від навали Османської імперії. Напередодні масштабної перебудови до міста різними шляхами прибувають троє чоловіків, чиї долі дивним чином поєднуються і вони стають ключовими героями роману. Це Матвій, якого запрошує до себе в учні цехмайстер будівництва, спудей Тиберій, який одразу ж після прибуття знаходить проблеми на свою голову, та поважний польський шляхтич Неканда Трепка, який приїжджає з таємною місією. У своєму другому романі автор концентрує нашу увагу саме на образах своїх героїв, що відображають зріз тодішнього суспільства Речі Посполитої. Ці колоритні персонажі на чолі зі Станіславом Потоцьким намагатимуться викрасти рукописи книги. Тут замішані чарівниці, містика, лабіринти, підземелля, таємні зібрання, змови… Тож приготуйтеся до захопливих пригод!
Сподіваємося, що вам сподобалися наші книжкові рекомендації. До зустрічі наступного тижня, в Чорну п'ятницю🖤!
