(26.06.1884-осінь 1933) Наталя Романович-Ткаченко — українська письменниця і перекладачка.
Народилась в місті Сквирі на Київщині. Дитинство провела на Чигиринщині.
У 1903 — 1906 роках разом з чоловіком Михайлом Ткаченком жила у Львові, де познайомилася з Іваном Франком, там почала (1905) друкувати оповідання в «ЛНВ», у якому були друковані й дальші її твори, зокрема трилогія «Мандрівниця» і подорожні записки з Галичини (1917—1918).
1906 року подружжя повернулося до Києва.
Під час Першої світової війни Наталя Данилівна розбудовувала на всій території України мережу притулків для сиріт та загублених дітей і разом з іншими жінками намагалася з'єднати роз'єднані родини.
З 1923 року Романович-Ткаченко друкувала свої твори в журналі «Червоний Шлях». Збірка оповідань «Життя людське» (1918), «Несподіваний землетрус» (1928), «Чебрець-зілля» (1928). «Зінькова Зірка» (1929) і книга «Нас кличуть гудки. Записки революціонерки 900-их pp.» (1931).
Перекладала з французької (Еміль Золя «Лурд» (1930), Октав Мірбо «Щоденник Покоївки» (1928), Жуль Верн «Діти капітана Гранта») та англійської (твори Томаса Майна Ріда).
