Життя попереду

Rated 5.00 out of 5 based on 1 customer rating
(1 відгук)

130.0 грн

«Життя попереду» — одна з найбільш пронизливих, відвертих, драматичних і зворушливих книг другої половини ХХ століття. Десятирічний Мохамед — усі його звуть Момо — живе в паризькому районі Бельвіль, населеному арабами, чорношкірими африканцями і євреями, в притулку, який тримає мадам Роза, колишня ув’язнена табору Аушвіц. Матері більшості дітей, яких виховує Роза,— повії, які платять копійки за утримання своїх чад. Момо змушений самотужки боротися з життям і за життя, коли ж мадам Роза з часом стає абсолютно безпорадною, саме він допомагає їй виживати і залишається з нею до останньої години.

Роман, написаний в 1975 році, був удостоєний Гонкурівської премії, і таким чином Ромен Ґарі став єдиним письменником у світі, який двічі, але під різними іменами, ставав гонкурівським лауреатом.

 

 

Додаткова інформація

Обкладинка:

Тверда

ISBN:

978-617-09-3755-1

Мова:

українська

Кількість сторінок:

240

Серія:

Століття

Розміри:

130х200 мм

Рік видання:

2018

Переклад:

Марина Марченко

Автор: Ромен Ґарі (Еміль Ажар)
Жанр: Драма, мелодрама

1 відгук для Життя попереду

  1. Оцінено в 5 з 5

    bidshumi

    Ця книга виграла Гонкурівську премію 1975 і я цілком розумію журі, що присудило її невідомому до того автору Емілю Ажару. Хто не знає, Ажар один із псевдонімів Ґарі, ще й не останній.
    Так щиро і про любов, так з радістю і про бідність, так відверто і про смерть. Життя попереду, а наче позаду. Оповідачем є десятирічний хлопчик Момо, що за день став чотирнадцятирічним, а загалом мав повне право говорити “повірте старому на слово”. Життя не було до нього ласкавим і позбавило любові родини, натомість виховувала його мадам Роза, що дивом врятувалась від смерті в Аушвіці, заробляла на життя повією, а опісля зайнялась вихованням дітей повій. Німецький полон вона не забула та не змогла повністю довіряти нікому, а найбільше лікарям. Момо був з тих по кого не прийдуть і все своє невелике життя провів з мадам Розою. Вона знайшла у ньому того, кому можна довіритись, він же бачив у ній своє родинне щастя. Автор відверто та пронизливо описав усю бідність та негаразди, що оточували героїв але роман вийшов напрочуд оптимістичним. Уміння Момо знаходити щастя в дрібницях викликає захоплення. Сильною стороною книги є і персонажі. Крім Момо та Рози, тут і трансвестит-повія, що був боксером, і лікар, що опікується кварталом, і вчитель малого Момо, що продавав килими, а зараз осліп. Навіть маленька роль управителя будинку була цікавою та привнесла трохи гумору в оповідь.
    Загалом роман торкається різних проблем, серед яких соціальна рівність, етнічна ідентичність, гендерна справедливість. Філософія десятирічного хлопчика розшукає пояснення на всі ці виклики, Момо знаходить привід для оптимізму та не розчаровується. Фінал саме той, який і має бути. Він приголомшує, саме тим, що очікуєш цього, невідворотності миті та ще однієї несправедливості життя для Момо. Та він подолає і це. Без сумнівів. Одне життя прожите, інше попереду. Як і у автора, що умістив в одне життя кілька доль, а нам залишив свої книги. За це велике дякую йому.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.