Завіт Марії

Rated 4.60 out of 5 based on 5 customer ratings
(5 відгуків)

80.0 грн

«Завіт Марії» — провокативна книга, що справляє незгладиме враження. Літня мати Ісуса, що самотньо живе після розпинання сина, намагається розібратися в подіях, які лягли в основу Нового Завіту. Марія не бажає мати нічого спільного з авторами Євангелій, хоча ті всіляко оберігають її, надали їй притулок і їжу. Вона не згодна з тим, що її син — Син Божий і що його смерть була варта того, щоби прийняти її заради заснування нової релігії. І в той же час вона безжально судить себе.

 

  • Акційна ціна діє тільки за умови передоплати.

Додаткова інформація

Обкладинка:

Тверда

ISBN:

978-617-09-3305-8

Мова:

українська

Кількість сторінок:

128

Серія:

Бестселер

Рік видання:

2017

Переклад:

Ольга Тільна

Автор: КОЛМ ТОЙБІН
Жанр: Драма, мелодрамаІсторичний романСучасна проза

5 відгуків для Завіт Марії

  1. Оцінено в 5 з 5

    sumysenko (перевірений власник)

    Це коротка історія – сповідь Марії, про правду яку вона бачила, і яку тримала в собі. Це історія лише про почуття та переживання жінки яка втратила сина. Я дуже люблю такі історії, коли святих показано звичайними людьми, з усіма їх вадами, гріхами та переживаннями. Ця книга не перевернелу мій світ, як це зробив Жозе Сармаго своїм Євангелієм від Ісуса, але задуматися вона точно змушує. Про що? Про релігію, про світ де все вирішується за нас, навіть про роль жінок у цьому світі.
    Цитата, яка сподобалася: завжди, коли бачила, що кілько чоловіків збиралися разом, із цього не виходило нічого доброго – тільки дурість і жорстокість, при чому дурість виявлялась першою.

  2. Оцінено в 5 з 5

    Larisa Monchak

    Цікава книжка. Поки читаєш, здається нічого особливого, але потім ще довго не відпускає. Коли описують біблійну історію через почуття простої жінки-матері, це незвично і спонукає подивитися на відомі події під іншим кутом. Варто прочитати.

  3. Оцінено в 5 з 5

    kateruna21kateruna (перевірений власник)

    Історія завжди суб’єктивна вже хоча б тому, що ми завжди дізнаємося тільки одну точку зору. Саме тому так цікаво читати ті книги, де оповідь ведеться від двох, а той більше осіб (Вілкі Коллінз, якщо не помиляюся, дуже любив використовувати цей прийомчик). В цій книзі оповідь ведеться від однієї особи: від імені Марії – матері Ісуса. І цього достатньо, аби зацікавити. Зараз поясню чому. Історію життя та смерті Ісуса очима Марка, Матвія, Івана та Луки більшість з нас читали у Новому заповіті (і вони не дуже між собою відрізняються, тому можна читати тільки когось одного), є ще неканонічні Євангелії (це вже цікавіше, повірте), де ці ж події описують Юда, Фома, Марія Магдалина, Варнава, Йосип та інші. А ще можна прочитати безліч варіацій на дану тему у письменників: Жозе Сарамаґо «Євангелія від Ісуса Христа» (вже колись писала відгук на цю книгу, дуже провокативна моментами і дуже глибока по суті), п’єса Лесі Українки «На полі крові» (якось окремо про неї розповім, але на виставу йдіть обов’язково), польський письменник Генріх Панас «Євангеліє від Юди» та Оноре де Бальзак «Ісус Христос у Фландрії» (не читала) і Колм Тойбін «Завіт Марії».

    Ірландський письменників вирішив пограти в гру «А якщо…»: а якщо Марія не вірила, що Ісус – син Божий? а якщо матір зневажала людей, які ходили всюди за її сином? а якщо єдине чого вона насправді хотіла – це врятувати його і байдуже Марії ради кого і чого його розп’яли? Книга не про релігію, а про втрату дитини…

  4. Оцінено в 4 з 5

    lukavakishkaja (перевірений власник)

    Колм Тойбін “Завіт Марії”
    Бути матір”ю-це дар Божий. А бути матір”ю сина Божого? Це що? Честь? Шана? Страждання? Біль? Розплата?
    Автор спробував показати думки Марії, її переживання, вчинки…
    Чи вдалося?
    Як на мене, не надто. От мало мені було власне жіночого. Чомусь плин книги та описаних почуттів більше був для мене чоловічим-сухим, скупим, однобічним.
    В моїй уяві Марія завжди була жіночною, легкою, емоційною, ніжною, люблячою, лагідною, сміливою і безмежно доброю. Тут вона постала затурканою, такою, яка про все дізнається в останню чергу і неймовірно боїться. І не так за сина, як за себе саму.
    Чи могла Марія бути такою? Звісно, що могла. Хіба ж одна матір не підтримує своїх дітей у їхніх справах чи починаннях, особливо, якщо вважає, що вони небезпечні? Хіба одна матір окрім того, що боїться за життя власної дитини, боїться і за себе? Хіба одна матір вважає, що жертви, принесені її власною дитиною, були надто великими і ті, заради кого вона це зробила, геть не варті були такого вчинку?
    Не одна…
    Нас багато…
    Та чи мала Марія право на такі думки???
    А вона ж теж мати… Усього-на-всього мати… Мати…

  5. Оцінено в 4 з 5

    l.viktoryja (перевірений власник)

    Бути матір’ю важко, а ще важче бути матір’ю особливого, обраного лідера. Коли хочеться захистити свою кровинку від усього злого, заховати від світу і через свій батьківський егоїзм не віддавати нікому, незважаючи що це дорослий чоловік, якому судилася важка доля. Як змиритися з Богом, який відібрав найдорожче? Як забути усі тортури, знущання і мученицьку смерть сина? Як жити далі? Ось ці питання піднімає автор роману Завіт Марії.
    Цей твір змусить подивитися вас на Марію, матір Ісуса Христа, як на жінку, що втратила сина. Розповідь ведеться від її імені і це букет спогадів, роздумів, снів і тривог. Багатьох тривог, що терзають замучену душу осиротілої жінки. Вона не хоче приймати жертву свого сина, радше воліла б сховати від неї. У цій версії вона не приймає сторону свого сина, не хоче мати нічого спільного з його учнями та послідовниками, хоче просто сховатися від світу, втекти від усього.
    Після прочитаного залишаються двоїсті відчуття: з одного боку засуджуєш Марію за цей страх і тривоги, за несприйняття свого дорослого сина, а з іншого – розумієш якого болю може завдати усе пережите материнському серцю. Тому не судімо, адже Марія перш за все Мама…

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.