Літературні премії: Букерівська

Сьогодні поговоримо про найпрестижнішу премію в області англійської літератури. Багато хто помилково вважають, що назва цієї престижної нагороди пов’язана з англійським словом «book» — книга.

Насправді назва Букерівської премії походить від корпорації Booker-McConnell, яка в 1968 році заснувала приз за кращий роман, опублікований у Великий Британії та написаний громадянином однієї з країн Британської Співдружності націй, Зімбабве чи Ірландії. Достеменно не відомо, чому корпорація, яка розбагатіла на грабіжницькій експлуатації мешканців Британської Гвіани й постачанні цукру з колоній в метрополію, вирішила заснувати літературну премію. Вважають, що через те, що безпосередній ініціатор заснування премії, глава Booker-McConnell Джок Кемпбелл, барон Еска, був кращим другом письменника Йена Флемінга і, до речі, прямим нащадком англійських работоргівців. Можливо цим пояснюється й те, чому Букерівську премію так часто вручають жителям колишніх колоній і домініонів — своєрідна підтримка загального постімперського культурного контексту).

З 2014 року премія стала міжнародною, тепер її можуть отримати громадянин будь-якої країни — єдиною умовою залишається те, що книга повинна бути написана або перекладена англійською мовою. Змінилася й сума нагороди — якщо спочатку переможець отримував 5000 фунтів стерлінгів, то пізніше сума виросла до 10 000, а потім до 15 000 и 20 000 фунтів.

Як же визначають переможця?
Спочатку щорічно оновлюваний консультативний комітет у складі видавців та представників письменницького світу, літературних агентів, книготорговців, бібліотек і Фонду Букерівської премії формує список із приблизно ста книжок. Той же комітет затверджує склад журі з п’яти чоловік — відомих літературних критиків, письменників, вчених, громадських діячів. У серпні журі оголошує «довгий список» з 20-25 романів, у вересні — шістьох учасників «короткого списку», а в жовтні — самого лауреата.

У 2002 році у премії з’явився новий спонсор — фінансова компанія Man Group, лідер на ринку хедж-фондів. В результаті премію було перейменовано в Man Booker Prize, а розмір премії виріс з 20 до 50 тисяч фунтів (у 2008 році). Крім того, всім фіналістам, включаючи переможця, вручається чек на 2,5 тисячі фунтів, а також контракт на дизайнерське оформлення нової книги. З 2019 року основним спонсором премії є благодійний фонд Crankstart.

У 2008 році, до 40-річчя премії, з’явилася спеціальна нагорода Best of Booker (Букер Букеру). Її лауреатом повинен був стати букеріат, чий твір читачі визнали кращим романом за всі роки існування премії. За підсумками інтернет-голосуванні переміг британський письменник і поет індійського походження сер Салман Рушді з романом «Опівнічні діти». Ще через 10 років, у 2018, було оголошено номінантів на Золотий Букер — нагороду за найкращу книжку за всі 50 років існування Букерівської премії. Переможця визначило народне голосування, ним став «Англійський пацієнт» Майкла Ондатже. У п’ятірку претендентів увійшов роман Гіларі Мантел «Вулфгол» — перша книга трилогії про Томаса Кромвеля, який отримав Букера у 2009 році. Окрім того пані Мантел стала єдиною жінкою-письменницею, що отримала Букера двічі: вдруге — за роман «Везіть тіла», продовження трилогії про Кромвеля. Окрім Гіларі Мантел видавництво «Фабула» може похвалитися перекладами Букерівських номінантів: «Майстер» та «Завіт Марії» Колма Тойбіна, «По той бік мосту» Мері Ловсон, «Готель Світ» Алі Сміт, «Дай спокій» Марії Дж. Хайленд.

Алі СмітБукерівська преміяВезіть тілаВулфголГіларі МантелГотель СвітДай спокійЗавіт МаріїКолм ТойбінЛітературні преміїМайстерМарія Дж. ХайлендМері ЛовсонПо той бік мосту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.