Зіпсовані діти

(15.09.1898– 10.10.1971) Філіп Еріа (справжнє ім’я — Раймон Жерар Пейєль) — відомий французький прозаїк, драматург і актор, який знявся у 25 фільмах. Він народився в родині високопосадового урядовця — президента Рахункової палати Франції М. Пейєля. У 18 років, одразу після закінчення ліцею, юнак вирушив на фронт — у розпалі Перша світова війна. Відмовившись від навчання в офіцерській школі, майбутній письменник іде служити рядовим піхотинцем, а після демобілізації у 1919 році, всупереч намірам родини, яка готувала синові адміністративну кар’єру, стає актором, грає в невеликих паризьких театрах, знімається в кіно. Тоді ж народився і псевдонім Філіп Еріа. Уже в перші повоєнні роки Еріа починає писати і публікувати невеличкі оповідання, але його справжнім дебютом у великій літературі став роман "Невинний" (1931), за який він отримав престижну премію Теофраста Ренодо. У наступні роки побачили світ романи "Простягнута рука" (1933), "Павутиння вранці" (1933) і "Дзеркала" (1936) темою яких постають обмануті надії, невдалі любовні стосунки і життя богеми, яке Еріа знав не з чуток. За кілька років до Другої світової війни виходять "Зіпсовані діти" (1939) — мабуть, найкраща книжка письменника, відзначена Гонкурівською премією, а наступний роман "Родина Буссарделів", що вийшов через десятиріччя, також відзначений Великою премією Французької академії. У роки війни Філіп Еріа в складі загонів самооборони охороняв паризьке метро, а потім разом з частинами розгромленої французької армії відступив на південь країни, після чого потрапив до еміграції. У повоєнні роки цикл про родину Буссарделів поповнився ще двома романами — "Золоті ґрати" (1957) і "Час кохати" (1968). У шістдесяті роки Філіп Еріа стає членом Гонкурівської академії, літературним арбітром. На сценах паризьких театрів з успіхом ідуть його п’єси, він все ще продовжує роботу в кіно. Помер письменник 1971 року в Парижі, він похований на кладовищі Пер-Лашез неподалік від могил Жерара де Нерваля, Фредеріка Шопена й Амедео Модільяні.