Акція
Зеро К

Серія:

Видавництво:

До кінця акції залишилося
00
дн
00
год
00
хв
00
сек
Додати у кошик
Додаткова інформація
Код виробника: ФБ677017У
ISBN: 978-617-09-3306-5
Вага: 0.38
Розміри, мм: 130x200
Кількість сторінок: 304
Рік видання: 2017
Мова видання: Українська
Жанр: Сучасна проза, Драма
Обкладинка: Тверда
Переклад: Максим Нестелєєв

Книга Дона Делілло «Зеро К» оповідає про мільярдера Росса Локгарта, який є основним інвестором таємничого поселення, в якому хворих на різноманітні страшні й невиліковні хвороби заморожують до кращих часів, коли людство нарешті навчиться лікувати рак, СНІД і т.д. Заморожують, звісно ж, за великі гроші. Оскільки дружина героя теж сильно хвора й чекає на заморожування, Локгарт і собі вирішує піти із нею, щоб прокинутися в новому кращому світі. За всіма підготовками до «мандрівки» в далекий і прекрасний майбутній світ стежить син Локгарта, який, м’яко кажучи, не схвалює весь цей проект. Дон Делілло – один із провідних американських письменників-постмодерністів, тож його книга – не просто фантастична візія майбутнього з дивами генної та біологічної інженерії, а складний і цікавий текст. У відгуках про книгу «Зеро К» можна прочитати, що це роман про неспроможність самому уповні керувати власним життям і давати раду всім своїм проблемам. Адже бути замороженим і прокинутись у новому кращому світі означає уникнути відповідальності за своє тут і тепер, не творити майбутнє власними руками, а просто почекати, що хтось його зробить для тебе. До того ж це книга про владу над смертю і способи, до яких людство вдається, щоб уникнути неминучого.

Дон Делілло
Дон Делілло
(20.11.1936) — видатний американський письменник-постмодерніст. Народився в Бронксі (Нью-Йорк) у сім’ї італійських імігрантів. Закінчив Фордхемський університет у 1958 році. В юності Делілло зовсім не цікавився письменницьким ремеслом доти, поки не почав працювати на автостоянці, де він приохотився до читання. Після університету працював у рекламній сфері, потім — копірайтером в агентстві "Ogilvy & Mather". Перше оповідання письменника "Ріка Йордан" було опубліковане в 1960 році в літературному журналі "Епоха". У 1964-му Делілло облишив працювати й почав писати свій перший роман "Americana", який було надрукованолише в 1971 році. Критики стримано похвалили книгу — та й по всьому. Наприкінці 70-х він прожив кілька років у Греції, де написав роман "Імена" (1982). Його книги не мали широкого визнання до публікації "Білого шуму" (1985), який того ж року було удостоєно Національної книжкової премії США. Масовий успіх прийшов до письменника після публікації "Підземного світу" (1997). У 2006 році "Нью-Йорк Таймс" включила одразу три романи письменника — "Терези", "Білий шум" та "Підземний світ" до списку найкращих американських книг за останні 25 років. Завдяки "Підземному світу" Делілло в 1997 році знову став фіналістом Національної книжкової премії США, рік потому — фіналістом Пулітцерівської премії, а в 2000 році його було нагороджено за цей твір медаллю Вільяма Діна Хоуеллса, яку один раз на п’ять років присуджує Американська академія мистецтві літератури за видатні творчі досягнення.
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
Зеро К
User Олег
13.04.2024
Не такий страшний постмодерн, як його переклади. Це просто треш. Наче гугл перекладач. Повно безсенсовних речень, от взагалі, я такого ще не бачив, в інших сенс змінюється на протилежний, повно американізмів, коли речення перекладаються дослівно, це звучить неоковирно і важко сприймається. Ось один приклад. "Тепер вона дивилася просто на мене. Вона змусила мене побачити себе, стисло, як особу, яка стоїть тут і яку розглядають. Досить високий чоловік з густим заплетеним волоссям, доісторичною зачіскою. То було все, що я міг перейняти з глибокого зондування, яке робила жінка в кріслі." Хто кого там стисло побачив? чомусь розпатлане первісне волосся в оригіналі перетворилось на заплетену доісторичну зачіску, доісторична зачіска? що це таке взагалі? речення не узгоджене з попереднім наче випадково вставлене, короше, тільки з глибокого зондування оригіналу я зміг перейняти сенс цього уривку. І ще. "Ми ввійшли до проходу, що закінчувався глухим кутом, який видавався твердою поверхнею (в оригіналі solid surface і оскільки це не технічна стаття а худ текст, з контексту зрозуміло, що мова про суцільну поверхню, без отворів, а не тверду, якою ще може бути стіна?). Моя супутниця промовила низку коротких слів, і це активувало оглядовий отвір на поверхні попереду. Я широко ступнув уперед і опинився на підвищенні, пильнуючи крізь отвір у дальній стіні довгої вузької кімнати." З цим отвором взагалі біда, на якій поверхні він знаходиться? хз. На тій, що перед носом, а не на дальній, якщо що. Ще. "Я бачив багато торнадо в репортажах теленовин і чекав на відеоматеріал з рінуватим шляхом шторму, наслідками, низкою розтрощених будинків, звіяних дахів, які збочили, завалившись." От як звіяні дахи можуть збочити, завалившись? У Делілло - ніяк. houses in a shattered line, roofs blown off, siding in collapse. Siding - це іменник. Обшивка. Делілло пише логічно, навідміну від перекладача. Виходить: будинки в розбитій лінії, дахи знесені, обшивка потрощена. Ще. "Я розумів, що він бачить того, до кого говорить. Він мав схильність бурлаки бути непроникним для імен та облич." В оригіналі "він не бачив того,.." I understood that he did not see the person he was talking to. Постійна мішанина з часом дієслів. І такого там повно. Краще б пан Нєстєлєєв писав власні книжки, а не перекручував чужі. Хтось взагалі вичітував цей текст? Але найприкріше в цьому те, що нормального перекладу Делілло тепер можна не чекати.
Інші книги з цієї серії
Спіннер
Інші книги автора
Спіннер