(20.11.1936) — видатний американський письменник-постмодерніст. Народився в Бронксі (Нью-Йорк) у сім’ї італійських імігрантів. Закінчив Фордхемський університет у 1958 році. В юності Делілло зовсім не цікавився письменницьким ремеслом доти, поки не почав працювати на автостоянці, де він приохотився до читання. Після університету працював у рекламній сфері, потім — копірайтером в агентстві "Ogilvy & Mather". Перше оповідання письменника "Ріка Йордан" було опубліковане в 1960 році в літературному журналі "Епоха". У 1964-му Делілло облишив працювати й почав писати свій перший роман "Americana", який було надрукованолише в 1971 році. Критики стримано похвалили книгу — та й по всьому. Наприкінці 70-х він прожив кілька років у Греції, де написав роман "Імена" (1982). Його книги не мали широкого визнання до публікації "Білого шуму" (1985), який того ж року було удостоєно Національної книжкової премії США. Масовий успіх прийшов до письменника після публікації "Підземного світу" (1997). У 2006 році "Нью-Йорк Таймс" включила одразу три романи письменника — "Терези", "Білий шум" та "Підземний світ" до списку найкращих американських книг за останні 25 років. Завдяки "Підземному світу" Делілло в 1997 році знову став фіналістом Національної книжкової премії США, рік потому — фіналістом Пулітцерівської премії, а в 2000 році його було нагороджено за цей твір медаллю Вільяма Діна Хоуеллса, яку один раз на п’ять років присуджує Американська академія мистецтві літератури за видатні творчі досягнення.
