Царська карлиця

"Я завжди відповідаю на погляди, тому що зазвичай ті, хто дивляться, набагато потворніші за мене. Єдина відмінність полягає в тому, що вони не знають про це" "Царська карлиця" є найвідомішим романом данського письменника Пітера Х. Фогтдаля. 2007 року найбільша газета Данії «Юлландс-Постен» визнала «Царську карлицю» одним з трьох найкращих романів року в Європі. Українською світ книга побачила завдяки харківському видавництву "Фабула". "Царська карлиця" - історія не просто сильної, а надзвичайно сильної жінки. Роман є майстерною розповіддю про парадокси вісімнадцятого століття. Король Данії подарував російському цареві Петру І, який колекціонував людей з фізичними особливостями, карлицю Сорін.Тепер їй доведеться навчитися жити при російському дворі, де порядки, м"яко кажучи, були дуже далекими від цивілізованих. На перший погляд може здатися, що Сорін така собі мізантропка, яка ненавидить весь світ. Насправді її іронія та сарказм є виключно способом захисту від нападів зовнішнього світу. Загалом книга справляє досить гнітюче враження. А від описів знущань, яких доводилося зазнавати Сорін, просто волосся стає дибки. І ще мене спантеличив фінал. Цікаво, автор не планує написати продовження історії Сорін?

Не всі карлики народжуються з гаманцем Ланністерів та можливістю насолоджуватись життям на повну. Це 18 століття, про рівноправ'я, толерантність та сексизм ще довго ніхто не говоритиме. Це жорстокий час для всіх, бідняків тим паче, а що вже говорити про людей з певними вадами, які в цьому суспільстві виступають вигнанцями із статусом недолюдини,диявольського поріддя. Саме тоді жила карлиця Сорін, що її датський король подарував Петру І до його колекції карликів. Вже потім ми дізнаємось про її важке дитинство та непрості стосунки із батьком як своєрідне пояснення її байдужого ставлення до світу та до великих людей. Вона змирилась зі своєю роллю в Данії але в Росії відчувається повний крах навіть того маленького світу, що вона тримала в собі. Вона готова до зневаги фізичної але моральної наруги не стерпіла. Автор вдало описав світ варварів, після якого життя в нетрях Копенгагену здається не таким й поганим. В Росії ніхто не знає, куди подме вітер і що він принесе завтра, від забаганок царя залежить не тільки доля карлиці, а й всіх навкруги. Її оповідь є своєрідними дорожніми нотатками по Європі того часу. Автор вибудовує нетрадиційний історичний роман із живими персонажами та описом того часу. Книга заворожує своїм гротеском та своєрідним гумором. Незважаючи на важкий характер Сорін, з нею не хочеться прощатись після завершення читання.

Сумна і водночас весела, іронічна, трішки сатирична розповідь про життя маленької людини, життя карлиці Сорін Бентсдаттер. Чи не увесь роман вона намагається довести і собі, і нам що є злою і безжалісною, але це зовсім не так. Тут більше змальовується життя маленької людини, яка не належить сама собі, яку вважають за ляльку, маріонетку, клоуна, за будь-кого, але не за жінку. До кінця історії проймаєшся симпатією до цієї маленької людини. Адже будучи постійно посміховиськом, опудалом, страшком і не втрачати при цьому своєї особистості дуже важко. Тим більше, що живе карлиця у часи, коли будь-які відхилення в людини сприймалися як щось від лукавого. Тому можна й пробачити постійне буркотіння і незадоволення. Сорін дарують російському цареві Петру Олексійовичу як данський сувенір. І після цього перед нами описано побут, звичаї та сутність росіян. Чесно кажучи, я з описом згідна :) Протягом роману Сорін постійно роздумує над своїм життям і над місцем Бога у ньому. Під час свого життя у Росії карлиці доводиться багато переживати, долати різноманітні труднощі, робити те, що не завжди відповідало її уявленням. Адже вона лише маріонетка в руках долі та людей. Маріонетка, яка не втрачає своєї особистості, яка вміє і знає, як відстояти своє я. Лише наприкінці книги їй вдається вернутися назад у рідну країну. Але чи успішно?