28.06.2023
Що читати
Акція
Рік розпусти Клауса Отто Баха
10 відгуківСерія:
Видавництво:
До кінця акції залишилося
00
дн
00
год
00
хв
00
сек
До кінця акції залишилося
00
дн
00
год
00
хв
00
сек
Додаткова інформація
Ця книжка інтригує вже з назви. Бо читач замислюється: чому тільки рік, адже хочеться більше? З одного боку, це пристрасна еротична сага про звабливі жіночі ноги в чорних колготках. З іншого, це історія про закомплексовану людину, яку штовхають до дій власні демони в голові. А в сумі — це ще й цікавий, дотепний погляд на Україну збоку, очима прибульця-іноземця, якому все в нас здається дивним і не до кінця нормальним. Словом, це не просто вдалий роман, а й готовий сценарій для трагікомічного й дрібку еротичного серіалу. Сподіваюся лише, що його герой не стане наступним президентом. Андрій Любка, романіст, поет, перекладач та есеїст Останнім часом сучасна українська література небезпричинно перенасичена сумними темами та сюжетами, але як читачу, так і критиці не вистачає сучасного легкого письма, з яким можна відпочити і підійняти настрій. Ярослава Литвин схоплює «хвилю» ще раніше і пише роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха», який ви нині тримаєте в руках. Це надзвичайний текст, з яким кожен забуде про щодення та проблеми, роман розкомплексовує, розслабляє, підвищує серотонін та любов до Батьківщини. Те, що з вашою свідомістю зробить Отто Бах, ви дізнаєтесь лише після прочитання… І рік розпусти кожному повнолітньому читачу гарантовано. Христя Венгринюк, письменниця, кандидатка філологічних наук, головна редакторка видавництва «Чорні Вівці» Давно не читав такої смішної книжки! Ну, як смішної… Головний герой — незграбний, закомплексований чоловік, з купою дитячих психотравм (одним словом, кожен читач десь в ньому впізнає і себе) — наївний закоханий романтик. Його постійно і шкода, і, водночас, регулярно доводиться переривати читання, щоб пережити приступи реготу. Низка трагедій маленької людини перетворюється на справжню Одісею Країною Чудес, сповнену пригод, відкриттів і небезпек. І що характерно, описуючи цю країну, авторка нічого від себе не видумує — все як є. І тут вже не знаєш, плачеш ти чи смієшся, чи й те й те разом. Це і детектив, і сатира, і психологічне дослідження, і авантюрний роман. І, звичайно, історія кохання — мила, трагікомічна і надзвичайно зворушлива!.. Артем Полежака, поет
Читати повністю
Наталія
14.11.2021
Літературою це назвати складно. Шкода витраченого часу. З якою метою ця історія була написана непросто зрозуміти: Україна і українці описані, як дикунське, примітивне суспільство, з запитами і проблемами, які були актуальні щонайменше років 15 тому. Національні риси німців і українців невиправдано загострені і перебільшені, що швидше межує з порушенням толерантності, ніж з гумором. Не раджу книгу до прочитання, оскільки ні інтелектуального, ні естетичного задоволення таке чтиво не приносить.
Мирослава Тимінська
06.02.2021
"Я з України - це навпроти Європи..."
⠀
"Рік розпусти Клауса Отто Баха" виявився геть не про розпусту. Це радше зіткнення двох світів.
⠀
Книжка нагадує класичні романи виховання, коли герой вирушає у подорож, що пізнати світ і себе. Лиш наш герой запізнився років на 20. Але ніколи не пізно, а кохання - сильна мотивація.
⠀
Клаус лиш здогадувався, де та загадкова Україна. Знав, що там війна. Але що ви хочете з нашого героя - він і у літаку ще досі не літав. Та впертості йому не позичати, і Клаус сміливо їде шукати свою інтернет-кохану, яка ні сном, ні духом про його приїзд. Хоча скільки того Києва - Клаус впевнений, що знайде її ;)
⠀
А далі читайте про пригоди німця у Білій Церкві, Ворохті і плацкарті Укрзалізниці. Моментами я реготала до сліз, але здебільшого наша реальність, показана через призму сприйняття Клауса, викликала радше сум. Ми з цим живемо і не помічаємо, або помічаємо - і миримося. Нахабство і шахрайство, порушення правил і законів, і ніякої певності, що поліція тобі допоможе.
⠀
⠀
Байдужим роман про пригоди німця в Україні вас точно не залишить. Змусить усміхнутися і задуматися. Ну і фінал - цукерочка! Щиро рекомендую.
superadmin
01.02.2021
Відгук від Основна bookwitch2016
По-перше, почнемо з того, що я дико обурена! Зла, засмучена і прямо розчарована! Бо, в Білій Церкві, пані та панове, немає провулку ім. Липківського. Розумієте, немає! І взагалі....і в взагалі, в цьому місці претензії до книжки закінчуються і далі будуть рожеві шмарклі захвату та сльози розчулення)
Та давайте почнемо спочатку, з сюжету. В тихому німецькому містечку Кіль, де вулиці миють пральним порошком, а сусіди викликають поліцію через занад-то голосні ночі кохання після 22.00, жив собі милий чолов'яга Клаус Отто Бах. І все у нього було добре, до того моменту коли він, рухомий своє таємною пристрастю до жіночих колгот, не закохався у дівчину з України, з якою познайомився онлайн на ресурсі, прямо кажучи, дуже сумнівної якості.
В цьому місці вже можна сміятися, обіймати малого Клауса, притискати його до грудей і з тремтінням у голосі питати: "Що ж ти, Отто, таке дурне та нещасне?"
Далі, на вас чекає гостросюжетна трагі-комедія в стилі Вудді Аллена, старого доброго "Євротуру", з заробітчанами замість амстердамських повій, дрібкою фетишизму, що припревлена доброю порцією сємок і овіяна ароматом плацкартного вагону. Вообщєм, і сміх, і, прости Господи, гріх чи хоча б його кволі спроби.)))))
Із серйозних спостережень, а такі теж були, прочитавши книгу я прийшла до висновку, що вижити в нашій країні можуть лише ті, хто в ній народився, бродячі коти та шанувальники серіалів на 1+1. Бо ми вже до цього щоденного сюрреалізму звикли, котам, в принципі, і так на все начхати, а остання категорія людей, навіть, кінця світу не помітить, якщо про це не скажуть по ТБ.
Коротше кажучи, аби не та підстава з назвою провулка, я б дала книжці 10 з 10. А так, звиняйте, лише 9.99, ну бо ви самі розумієте, що мене то заділо за живе. Хоча, враховуючи, що з квартири мама мене виписала років 7 тому, я можу й помилятися....пішла гуглити карту БЦ. А ви поки читайте книжку, вона, той, крута.
Показати ще
