28.06.2023
Що читати
Рік розпусти Клауса Отто Баха
12 відгуків
Купуй українське та отримуй кешбек
Детальніше про умови акції
Серія:
Видавництво:
Додаткова інформація
Ця книжка інтригує вже з назви. Бо читач замислюється: чому тільки рік, адже хочеться більше? З одного боку, це пристрасна еротична сага про звабливі жіночі ноги в чорних колготках. З іншого, це історія про закомплексовану людину, яку штовхають до дій власні демони в голові. А в сумі — це ще й цікавий, дотепний погляд на Україну збоку, очима прибульця-іноземця, якому все в нас здається дивним і не до кінця нормальним. Словом, це не просто вдалий роман, а й готовий сценарій для трагікомічного й дрібку еротичного серіалу. Сподіваюся лише, що його герой не стане наступним президентом. Андрій Любка, романіст, поет, перекладач та есеїст Останнім часом сучасна українська література небезпричинно перенасичена сумними темами та сюжетами, але як читачу, так і критиці не вистачає сучасного легкого письма, з яким можна відпочити і підійняти настрій. Ярослава Литвин схоплює «хвилю» ще раніше і пише роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха», який ви нині тримаєте в руках. Це надзвичайний текст, з яким кожен забуде про щодення та проблеми, роман розкомплексовує, розслабляє, підвищує серотонін та любов до Батьківщини. Те, що з вашою свідомістю зробить Отто Бах, ви дізнаєтесь лише після прочитання… І рік розпусти кожному повнолітньому читачу гарантовано. Христя Венгринюк, письменниця, кандидатка філологічних наук, головна редакторка видавництва «Чорні Вівці» Давно не читав такої смішної книжки! Ну, як смішної… Головний герой — незграбний, закомплексований чоловік, з купою дитячих психотравм (одним словом, кожен читач десь в ньому впізнає і себе) — наївний закоханий романтик. Його постійно і шкода, і, водночас, регулярно доводиться переривати читання, щоб пережити приступи реготу. Низка трагедій маленької людини перетворюється на справжню Одісею Країною Чудес, сповнену пригод, відкриттів і небезпек. І що характерно, описуючи цю країну, авторка нічого від себе не видумує — все як є. І тут вже не знаєш, плачеш ти чи смієшся, чи й те й те разом. Це і детектив, і сатира, і психологічне дослідження, і авантюрний роман. І, звичайно, історія кохання — мила, трагікомічна і надзвичайно зворушлива!.. Артем Полежака, поет
Яна
09.06.2025
Давно я не читала книги, де була б у мене така відраза до головного героя. Спочатку я подумала, що він просто трохи дивний, але з кожною сторінкою мені від нього ставало все гидкіше. Я розумію, що у багатьох людей є певні фетиші, але іноді те що він робив межувало зі збоченням. Подивитись п*рн* категорії «підлітки», навіть з цікавості - ту мач. А також мене насмішили його критерії до обраниць. Так і в житті, повні нікчеми хочуть собі ледь не модель. Головному герою явно треба на терапію, бо його проблеми, то не дрібні дивності. Авторка гарно прописала, як дії батьків в дитинстві можуть спотворити особистість дитини та зіпсувати її майбутнє. Мені дуже дивно, що дорослий чоловік нічого не розуміє в кібербезпеці, ведеться на примітивні схеми шахрайства. Така книга про невдаху німця.
Мені книга перестала бути цікавою на моменті, коли головний герой поїхав в Україну. Я розумію, що у багатьох іноземців є викривлене сприйняття про Україну та багато упереджень. Але авторка жодного разу не спростувала ці упередження, а сторінку за сторінкою доводила, що все, що про нас думають, правда. Я б точно не хотіла, щоб цю книгу читали іноземці й думали, що в нас така убога країна. Постійно описується, як в нас брудно та бідно, жодного гарного слова про краєвиди, визначні місця. Я не кажу, що в нас країна ідеальна, але в нас багато чого гарного є: гарний сервіс в хостелах, санаторіях та закладах. А також що за збірник кліше про наших людей? Клаусу на шляху зустрічались одні шахраї, жінки легкої поведінки, алкоголіки і бомжі. Жодної гарної людини. А ні, згадала, єдиною гарною людиною був такий самий іноземець. А от страшні українці тільки і хочуть обібрати до нитки наївного іноземця. А жінки в нас хоч і гарні, на будь-який смак, але можна купити всіх за суші. Хто «дешевше», тому і суші з супермаркету підійдуть. Ось такі дешеві українські жінки, які ласі до грошей і суші. Пумпурум(
Анастасія
19.05.2024
Якщо прочитати лише назву, яким можна уявити головного героя цієї історії?
Ну певно що, впевненого у собі молодика з іронічно усмішкою і гарною фігурою, за яким дівки бігають табунами 🤔
Але є невеличке "але"...
Клаусові 43. Він типовий дуже правильний німець. Від ідеальної фігури його відділяють кілограмів 20. Клаус Отто чутливий і мрійливий, як на свій вік.
Він дуже боїться красивих жінок і має фетіш, на нього до речі вдало натякає обкладинка 😏
Події будуть розгортатись в Німеччині та Україні. Чому в Україні? Бо гер Бах приїде сюди шукати свою кохану 🥰
Які тільки пригоди не спіткають цього чолов'ягу: вокзали, санаторій, поїздка плацкартом (біля туалету на боковій поличці, ага), ревнощі, заповзяті перекладачі і ще багато чого 😉
Легкий стиль авторки чудово читається, перебіг подій зацікавлює, а фінал дещо навіть шокує. Байдужими залишитись не вийде.
Звісно оповідь має багато кліше про українців та німців, але попри все, вони мають місце в нашому житті, тож все справедливо.
Мені дуже сподобались другорядні персонажі цієї історії, наприклад, Барбарисівна, Майкл (попри його стиль життя), Ленц. Вони живі, справжні, зі своїми тарганами 😅
Клаус Отто мене більшою мірою дивував, а іноді навіть трохи дратував, проте з пісні слів не викинеш і це його історія.
Авторка чудово передала атмосферу міст про які вона вела мову, їй вдались цікаві персонажі, хоч деякі з них шаблонні, але не картонні, а дуже навіть живі.
Читати рекомендую тим, хто хоче відпочити від надто серйозної літератури, хто хоче цікаву історію з неочікуваним фіналом і чогось незвичайного у звичайному.
Наталія
14.11.2021
Літературою це назвати складно. Шкода витраченого часу. З якою метою ця історія була написана непросто зрозуміти: Україна і українці описані, як дикунське, примітивне суспільство, з запитами і проблемами, які були актуальні щонайменше років 15 тому. Національні риси німців і українців невиправдано загострені і перебільшені, що швидше межує з порушенням толерантності, ніж з гумором. Не раджу книгу до прочитання, оскільки ні інтелектуального, ні естетичного задоволення таке чтиво не приносить.
Показати ще
