Морфій

Давно планувала прочитати "Морфій" і от в лютому все склалося - нарешті познайомилася з творчістю польського письменника Щепана Твардоха. Ох! То було непросте читання - стиль автора унікальний: перші 50 чи навіть 100 сторінок я власне звикала до подачі історії ... Навіть не пригадую чи доводилося раніше читати щось схоже. Абсолютно авторський стиль у Твардоха! Місцями різкий, але філософський. Сміливий та динамічний. Реалізм у поєднанні з психологічними рефлексіями. Автор майстерно передає внутрішні монологи головного героя, занурює в потік його хворобливої свідомості, створюючи ефект присутності в ній. Головний герой Константи - унікальний персонаж, котрий впродовж усього роману балансує між двома світами, у хаотичності власного життя й почуттів, любовних походеньок та залежностей (наркотичної, зокрема). У ньому борються кілька сутностей: польський патріот, німецький офіцерський нащадок, цинік і боягуз, герой і зрадник. Він тікає від реальності. Він спостерігає за реальністю. Морфій дає ілюзію стабільності? Чи навпаки? Спостерігати за емоційними та психологічними моментами життя головного героя непросто. Складно зрозуміти ті чи інші його вчинки й вибори. Вони відштовхують... Але разом із тим - мені не хотілося відкласти книгу... Твардох не романтизує Константи - героя, розчавленого епохою та життям. Може саме ці чесність, подекуди брудна буденність та брутальність не відпускали впродовж усього читання. Події книги розгортаються у Варшаві у 1939 році, коли Польща вже під тиском німецького вторгнення. Історичні події в романі не є фоном, вони тиснуть на персонажів, змушують їх розкриватися, впливають на те, як герої діють, живуть, мислять... "Морфій" - сильна, похмура й майстерно написана книга про внутрішню спустошеність, слабкості, про війну та людей в часі війни. Складна книга, але добре, що я таки прочитала її.

Безумно интересная книга. необычный стиль повествования. интригующий роман.

Кінець року приніс роман, що можу назвати одним з кращих прочитаних мною останнім часом. Незвичним в літературному плані, глибоким у пошуках людської душі, захоплюючим своєю безсоромністю та відвертістю і відразливим до непідготовленого читача, що чекатиме легке чтиво перед сном. Головного героя - Константи Віллемана, читач пізнає краще за свого родича чи друга. Його біографію, історію родичів, і навіть більше - його суть. Пізнати і відвернутись. Я не зміг полюбити його навіть дізнавшись про нього все. Це не той головний герой книги, що стає рідним і за якого вболіваєш до кінця. Це навіть не та книга, яку читаєш не відриваючись від першої до останньої сторінки. Я не міг змусити себе повернутись до читання після перерви і не міг залишити читання як тільки брався до нього. У цьому весь роман. Всього два тижні з життя і так багато за його межами. Морфіна, наркотик, бажання, темна супутниця Костика відкриває нам все про нього, навіть те, що він сам не знав, приховував від себе. І про нього, і про його батьків, і про коханок. Кожен персонаж тут розкривається по-своєму, не є прохідним, а скоріше декорацією до розуміння життя і подій. Константи є безвільним та байдужим до подій. Гроші матері дозволяли марнувати життя в алкоголі, морфії, курвах та приємному товаристві, і, звичайно, у сім'ї, яка мусить бути у поважної людини, на статус якої він претендував. Війна це все забрала. Натомість вона змушує робити вибір, насамперед національності, а саме з цим у Константи проблеми. По крові німець, по вихованню та відчуттям ніби поляк, що переважить у цей складний час? А чи це його головний вибір? Константи думає, що так, він за нього бореться. Вдає, що бореться? Зрештою це єдиний вибір, що він ще може собі дозволити. Все інше за нього вже було зроблено. Темна супутниця безжалісно веде свою оповідь. Фінал. Я вже відчуваю, що за романом можна зняти збіса чудове кіно, і вже наперед можу сказати, що книга все одно краща. Роман крім психології пропонує і справжнє відчуття епохи. Завойована Варшава, спустошеність в житті громадян, показна патріотичність та передчуття важких років попереду. А ще гумор. Роман викликав справжній сміх деякими описаними подіями. Патріотичність тестя Віллемана, що звеличує Польщу, якої немає, а існує тільки у його думках; перша конспірація Костика, що на таємній квартирі мав долучитись до порятунку Польщі - регіт. І поруч з гумором почуття відрази. Автор не шкодує читача, а Варшава тих років ідеальне місце показати, що життя нічого не вартувало. Після прочитання одразу хочеться взятись знову за першу сторінку. Але ж це цеглинка на 600 сторінок! Нічого не вдієш. Зрозуміло далеко не все, а тепер і під іншим кутом можна глянути. Константи ще довго буде залишатись чорно плямою в моєму розумінні. Чи могло статись все по іншому, чи мав він вибір, чи мали вибір його батьки? Нема вибору тільки у читача. Треба читати. Тим паче, що тут чудовий переклад (дяка Остапу Українцю) і гарне видання (дяка Фабулі).