Новий ТОП-5, який містить в собі лише найкращих представників сучукрліту. Автори, чиї твори доводять, що нам є чим пишатися. Імена та назви, які нічим не поступаються всесвітньовідомим. Тож, пропонуємо познайомитися з українською добіркою ближче.
«Отже, варіантів наразі небагато. Ти — той, хто говорить. Ти — той, кого підслуховують. Необмежені можливості. Не підкажете, до речі, як же їх усе-таки обмежити?» — пише Ганна Улюра в кінці своєї збірки «Бог на 60 відсотків». Це неспроста, адже приводом для кожного есею у цьому циклі став якийсь конкретний і часто-густо банальний випадок, від почутого уривку розмови до історії, що розповів хтось знайомий. Кожна наша тривіальна дія, кожен пересічно буденний досвід — те, на що ми вже й уваги не звертаємо, пов’язує нас із іншими людьми, формує силове поле і систему, в яких ми живемо. Література, самотність, кіно, політика, мораль або ж стосунки — це далеко не весь перелік тем.
На вас чекають не просто історії, це ще й порівняння з власним досвідом, рефлексії, і, звичайно, висновки. Висновки, про які думаєш ще довго, після того як закінчив читати чергову сторінку. Авторка вміє побудувати діалог з читачем, зачепити так, що не хочеться, щоб книжка закінчувалася.
А от роман «Далекий простір» Ярослава Мельника — один із найсильніших творів сучасного часу, який вже навіть включено до програми з літератури 11-го класу.
Антиутопічний світ. Країна сліпців, що щасливо живуть у своєму невіданні. Вони народжуються, навчаються, будують кар’єру, одружуються. Мегаполіс повністю механізований, наповнений датчиками руху та різною технікою. Здавалося б усе комфортно та зроблено владою, що має зір, для людей. Але це лише здається...
Головний герой, юнак Габр, несподівано прозрів, побачивши довкола себе сірий світ та бідних людей у лахміттях. Габр побачив усю Правду. Виявляється, увесь світ побудований на брехні Зрячих, котрі й мають владу. Світом брехня і керує. Але що з цією Правдою тепер робити? Боротися за Правду? Просвітлити інших? Та чи захочуть інші прийняти цю Правду?
Тут ви знайдете купу філософських роздумів. Що важливіше: комфортне незнання, чи незручна істина? Чи є твоя реальність, твій близький простір таким,
Як ти звик його вважати ? Чи, можливо, хтось старанно нав’язує тобі цю думку і видає за твою власну? Чи є те, що вважаєш злим, абсолютним злом?
Вас захопить як мова автора, так і те як він доносить складні для розуміння речі через просте. А якщо ви ще й полюбляєте антиутопії — книга на 100% варта вашого часу.
«Радіо Ніч» — найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича.
Перед нами розгортається фаустівський сюжет про відносини митця з богом та дияволом. Головний герой, Йосип Ротський, це напівміфічна особа, він надихав своєю грою на клавішах революціонерів у Києві, відбував покарання в Швейцарії, переховувався від бандитів по всьому світі від Австралії до Гренландії. Його образ постійно когось нагадує, але важко вловити кого саме. Героя переслідують, і режимні спецслужби — це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт.
Роман побудований зі шматочків. Із коротких уривків радіоетеру Ротського, із заплутаних і незавершених оповідок. Саме ці шматочки складаються в цілісну розповідь, від якої дуже важко відірватися.
Ще один представник сьогоднішньої добірки — «Танґо смерті». Сучасна українська література, що стала безумовно класикою вже сьогодні. Один із найзнаковіших творів часів Незалежності від неймовірного Юрія Винничука.
Роман, який складається з двох часових зрізів. Один — це події, які відбуваються у Львові перед Другою світовою війною і під час війни. Це долі чотирьох друзів — українця, поляка, єврея і німця, які переживають різні — веселі й сумні — пригоди. Другий часовий зріз — це наш час. Професор Ярош розшифровує таємницю «танґо смерті», займаючись древніми літературами, написаними мертвими мовами, зокрема, арканумською. І яким чином все це зводиться докупи, яким чином об’єднуються герої, стає відомо в кінці книжки.
І на завершення «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» — новинка від українського історика Володимира В’ятровича.
Ця книга — буквально щоденник, що складається із 45 розділів. У кожному наведені цитати із соціальних мереж автора, які він створював, починаючи з першого дня повномасштабного вторгнення, паралельно взявши до рук зброю та записавшись до лав територіальної оборони Києва. В’ятрович з легкістю пояснює, крізь призму того, що пережили наші пращури, навіть найскладніші процеси, котрі відбувалися протягом української історії. Ви дізнаєтеся чому сталася ця війна, як її називати, чому варто пригадати УПА й чому Росія все ще боїться Бандери, а також чому Україна програла 100 років тому і чому зможе перемогти нині. Ще багато-багато всього іншого корисного й цікавого.
Крім того на вас чекають QR-коди на сторінках, за якими ви зможете перейти на детальні відео Володимира В’ятровича на YouTube та неперевершені кольорові ілюстрації Нікіти Тітова.
«Наша столітня» — книга, яку варто прочитати кожному.
Обирайте і читайте українське, використовуйте знижки, а ми зчитаємося цієї п’ятниці!
