Є жанр, де література перестає бути вигадкою, а стає голосом — справжнім, незахищеним, іноді небезпечним. Саме таким є щоденник: неформальний, особистий, часто — єдиний спосіб зафіксувати правду, якої світ волів би не чути. Мохамеду Ульд Слахі, в’язень Ґуантанамо, і принцеса Діана, жінка, ув’язнена у золотій клітці монархії, не мали змоги говорити відкрито — тож залишили по собі слова. Вони стали книгами. Стали свідченням. І стали викликом — тим, хто змушував мовчати.
Казки часто закінчуються словами «і жили вони довго і щасливо», та справжнє життя далеко не завжди йде за казковим сценаріїв. Принцеса Діана стала символом надії для мільйонів, але її особиста історія — це не блиск палаців, а щоденна боротьба за гідність, любов і власний голос. Саме цей голос ми чуємо в книжці, яка перевернула уявлення про сучасну монархію.
«Діана: справжня історія з її вуст» — це інтимне зізнання жінки, яку весь світ бачив усміхненою, але рідко чув по-справжньому. Книга Ендрю Мортона стала можливою завдяки відчайдушному рішенню Діани розповісти правду про своє життя. Вона не писала її від свого імені — але її голос звучить чітко і боляче завдяки низці записаних інтерв’ю, переданих через її друга Джеймса Колтерста.
У книзі Діана розповідає про своє нещасливе дитинство, про шлюб із принцом Чарльзом, зраду, нервову булімію, спроби самогубства, ізоляцію в палацових стінах, і найголовніше — про свою боротьбу за право бути собою. Це історія, яку неможливо було вигадати: зворушлива, небезпечна, чесна. На фоні гламурної обгортки монархії вона звучить як гучний протест проти мовчання і замовчування.
Стиль Мортона — точний, виважений, глибоко емпатичний. Він не романтизує й не драматизує зайвого — просто дає Діані простір для щирості. Доповнюють оповідь спогади рідних і друзів, що додає широти й тепла цій біографії. Видання містить і рідкісні світлини з сімейних архівів.
Ця книга — не просто джерело інформації про принцесу, це документ її внутрішньої свободи. Голос Діани звучить із глибини серця і досі змушує світ слухати. Обов’язкова до прочитання для тих, хто хоче зрозуміти справжню Діану — не символ, не ікону, а живу людину, яка зробила свій вибір: не мовчати.
У 2002 році, після добровільної явки на допит, Мохамеду Ульд Слахі викрали, перевезли через кілька країн і без жодного обвинувачення ув’язнили на американській військовій базі в Ґуантанамо-Бей. Там, у сумнозвісній в’язниці, він провів 14 років, зазнавши катувань, принижень і повної ізоляції — без суду, адвокатів, права на захист. Слахі став одним із найвідоміших в’язнів цієї тюрми — символом того, наскільки далеко може зайти система, коли виключає людину з правового поля.
В’язниця Ґуантанамо вже понад 20 років залишається темною плямою на репутації США — міжнародна критика, доповіді правозахисників, журналістські розслідування неодноразово доводили системність тортур, незаконного утримання і приниження людської гідності. Але саме «Щоденник Ґуантанамо» став першим текстом, написаним всередині цієї системи. І це не просто документ, а жива мова людини, яка відмовилася втратити себе — навіть у темряві.
Це унікальне свідчення про життя людини у клітці за колючим дротом без суду й вироку. Написаний без жодного доступу до адвокатів чи новин, цей текст — відчайдушна спроба зберегти людське обличчя там, де тебе позбавляють імені. Мохамеду розповідає про допити, фізичне та психологічне насильство, ізоляцію, але також — про жагу до життя, іронію, здатність прощати і навіть співчувати своїм тюремникам.
Книжка унікальна ще й тим, що була піддана цензурі урядом США — чимало фрагментів початкової версії було затушовано чорними плямами. Та навіть крізь них проступає потужний голос, який не можна заглушити. Вперше опублікована у 2015 році, книга стала міжнародною сенсацією й одним із найважливіших текстів про права людини у XXI столітті.
«Щоденник Ґуантанамо» — це не просто мемуари ув'язненого. Це документ епохи, жорстке дзеркало системи, що прикривається боротьбою з терором, але часто діє за межами закону. Книга змінює уявлення про в’язницю, про справедливість, і — найголовніше — про людську витривалість. Прочитати її — означає почути те, що воліли б приховати.
Не забувайте: триває літній сезон книжкового марафону «4 сезони з Фабулою»! У липні ми запрошуємо вас познайомитися з книгами нашого видавництва, які були екранізовані. Чекаємо на ваші відгуки та враження!
