У кожної родини — своя драма, у кожної країни — своя пам’ять. Дві книги, дві зовсім різні історії — одна про розпад славетної родини в тіні скандалу, інша — про зниклу велич архітектурної спадщини України. «Вайлди» Луїса Баярда та «Українські палаци» Акіма Галімова та Руслана Шаріпова — це два полотна, що поєднують особисте і колективне, емоційне і матеріальне, минуле і наше сьогодення. У цій статті ми подивимось на обидва видання як на спробу зберегти пам’ять: через історії людей і через історії будівель — і зрозуміти, що обидві однаково важливі.
Книга «Українські палаци. Відновлення історії. Золота доба» Акіма Галімова та Руслана Шаріпова присвячена дослідженню архітектурної спадщини України, зокрема її величних палаців, які стали символами розквіту української шляхти в період «золотої доби». Автори детально розповідають про історію, архітектурні особливості та культурне значення кожного палацу, а також про їхній внесок у формування національної ідентичності.
У книзі висвітлюються такі палаци:
- Палац Любомирських у Рівному: колись велична споруда, яка була розташована на острові посеред озера, але на сьогоднішній день повністю стерта з лиця землі.
- Палац Сангушків у Ізяславі: пам'ятка архітектури, що відображає епоху розквіту роду Сангушків.
- Палац Потоцьких в Антонінах: приклад розкішної резиденції, що свідчить про багатство та впливовість родини Потоцьких.
- Палац Кочубеїв у Диканьці: історична будівля, пов'язана з відомим козацьким родом Кочубеїв.
- Палац Фальц-Фейнів у Новоолександрівці: споруда, що відображає внесок родини Фальц-Фейнів у розвиток культури та природоохоронної справи.
- Палац Терещенків у Денишах: резиденція відомих меценатів Терещенків, які зробили значний внесок у розвиток українського мистецтва та культури.
Книга не лише знайомить читача з архітектурною спадщиною, але й підкреслює важливість відновлення цих пам'яток для майбутніх поколінь.
Що ми знаємо про Оскара Вайлда, крім його дотепів і судового скандалу? А що — про жінку, яка ділила з ним життя, народила двох дітей, а згодом опинилася в еміграції, зруйнована його славою? У своєму новому романі «Вайлди» Луїс Баярд зміщує фокус із самого письменника на тих, хто залишився в його тіні — на його родину. Це зворушлива, багатоголоса і водночас блискуче написана історія про любов, втрату і силу духу, розказана через долі дружини й дітей великого Вайлда.
Роман поділений на п’ять актів — драматичну структуру, яка відсилає до театральної кар’єри самого Оскара Вайлда. У першому акті читач переноситься у 1892 рік: Вайлди проводять літо в сільській місцевості Норфолка. Констанс — дружина письменника — насолоджується родинним спокоєм, виховує двох синів і підтримує громадські ініціативи. Але все змінюється, коли до їхнього маєтку приїжджає лорд Альфред Дуглас — Бозі, молодий поет-аристократ. Атмосфера напружується, і Констанс починає розуміти, що її чоловік кохає іншого.
У другому акті описано руйнування їхнього світу: Оскара засуджено за гомосексуальні стосунки, родина позбавлена засобів до існування, змушена тікати з Англії та приховувати своє прізвище. Третій акт дає слово старшому синові, Сирілові, який проходить крізь жахи Першої світової війни і намагається знайти свою ідентичність у вирі смерті та втрати. Четвертий акт зосереджений на молодшому браті, Вівіані, який роками пізніше в Лондоні розшукує сліди своїх батьків. А в п’ятому, фінальному акті, Баярд творить майже театральну магію: об’єднує героїв у прощальній сцені, яка одночасно фантастична, ніжна і глибоко людяна.
Луїс Баярд — автор бестселерів The Pale Blue Eye та Mr. Timothy, відомий своїми вишуканими історичними романами, які вміло поєднують реальні події з художньою вигадкою. Він також є літературним критиком The Washington Post і майстром психологічно насичених діалогів. У «Вайлдах» він продовжує свою традицію — розкривати відомих історичних постатей крізь призму менш знаних героїв і глибоких внутрішніх конфліктів.
«Вайлди» — це не чергова біографія великого чоловіка, а чуттєва і мудра історія про тих, кого легко забути в тіні генія. Це роман про жінку, яка не змогла врятувати кохання, про дітей, які намагалися зібрати уламки розбитого імені, і про біль, що народжується не лише через зраду, а й через мовчання.
Баярд пише із теплотою, співчуттям і проникливістю, створюючи персонажів, справжніх до болю. Його роман міг би бути написаний самим Вайлдом — іронічний, витончений, і водночас пронизливо глибокий.
Рекомендуємо цей роман усім, хто захоплюється історією, психологічною прозою, а також шукає емоційно насичене читання про людяність — у її найсвітліших і найтемніших проявах.
А ви вже встигли познайомитися з нашими новими передпродажами? Якщо ні, то мерщій переходьте у розділ “Готується до друку”!
