Сьогоднішні книги, ми чекали з таким нетерпінням, що годі й уявити. Одну ми вже радісно читаємо разом з вами, а іншу щойно забрали з типографії, тож вона гаряча як свіжий бабусин пиріжок. Про які книжки мова, дізнаємося прямо зараз!
І починаємо з «гарячого пиріжка» — це
«Підземний світ» Дона Делілло! Як і більшість великих постмодерних романів, «Підземний світ» — це книга-монстр. Він довгий, щільний, список його персонажів масивний і проходить через насичену подіями другу половину ХХ століття з витонченістю, проникливістю та гумором. Ми знайомимось з чорношкірою родиною Коттерів, менеджером на фірмі з утилізації сміття Ніком Шеєм, мисткинею Кларою Сакс, католицькою сестрою Едґар, графітистом Ісмаелєм Муньєсом, стендап-коміком Ленні Брюсом, директором ФБР Дж. Едґаром Гувером та багатьма іншими. Використовуючи їх, автор роздумує про бідність, споживацтво, засоби масової інформації, страх смерті, змови, напружені сексуальні стосунки, психологію натовпу, історію, мову та все інше, що він робив раніше, але тут він переплітає все це в щільний і красивий гобелен. Витканий з цих різноманітних тем у поєднанні з унікальною структурою, роман залишає по собі неймовірне враження. «Підземний світ» — це великий, сміливий, дивовижний і складний твір, який багато просить у вас і винагороджує терплячого читача. Закоханий в історію та мову, це роман ідей, який розповідає пекельну історію, історію набагато ширшу, ніж можна було б очікувати. Безумовно, одне з найвидатніших творів художньої літератури ХХ століття.
У світлі такої новинки ми не змогли не згадати про дивовижну книжку з серії
#PROCreators —
«Геній. Річард Фейнман: життя та наука» Джеймса Гліка. Річарда Фейнмана по-праву вважають одним з батьків атомної бомби, і хоч він з колегами й створив жахливу для людства зброю, але як вчений і в певній мірі філософ він не менш цікава особистість. Автор книги майстерно ілюструє, наскільки важливим було мислення Фейнмана для нашого сучасного розуміння фізики й енергії. Річард Фейнман стикнувся з великими й складними питаннями про матерію, науку та пошуки людських знань та розуміння. Він ставив перед собою таке питання: а що, якби всі наукові знання були втрачені в результаті катаклізму? Яке твердження передало б найбільше знань із найменшою кількістю слів наступним поколінням? Джеймс Глік поєднує наукове «я» і приватне й робить це надзвичайно тонко й захопливо.
І на цій атомній ноті, кажемо до зустрічі.
