Правда чи дія. Книжковий блог з Наталею Артем'євою. Пісня Алабами

Сьогоднішню публікацію можна назвати дебютом) Наталя Артем'єва — викладачка філософії та гуманітарних дисциплін, бібліофілка, дослідниця книжкової справи і ще засновник книжкового клубу Book with tast. На її приціл потрапив роман Жіля Леруа про драму й кохання Зельди Сейр та Френсіса Фітцджеральда — «Пісня Алабами». Гарного читання, книгомани!     Чи правда, що видатний письменник не цурався позичати ідеї для своїх книжок з щоденника дружини? Чи дійсно в житті скандального подружжя відбувались описані у творі події? Мова йде про роман «Пісня Алабами» авторства Жіля Леруа. Невелика за обсягом книжка, що розповідає про прихований світ таланту, або фобії, Зельди Сейр (дружини Френсіса Скотта Фітцджеральда), виявилася напрочуд живою і яскравою. Як і її життя. Образність, з якою автор веде оповідь своєї героїні, переносить читача в 20–30-ті роки. Зельда постає у творі настільки реальною, ніби читачу досить простягнути руку, щоб відчути присутність героїні поряд. Цього ефекту присутності автор зміг досягти через повноту заглиблення в особливості життя подружжя Фітцджеральдів ‑ відвідини будинку подружжя в Алабамі, музею Фітцджеральда в Міннесоті, пошуки архівних згадок. Відчувається, що життя Зельди та Скотта стало частиною життя й самого Жіля Леруа. І Гонкурівська премія стала закономірною, високою оцінкою роботи письменника. То що ж зміг дізнатися Жіль Леруа? На перший погляд, нам показують веселу й безтурботну Зельду, що витанцьовує з закоханими в неї по вуха хлопцями в рідному Монтгомері. Серед натовпу залицяльників її увагу привертає Френсіс Скотт Фітцджеральд ‑ військовий льотчик, що вирізнявся з-поміж інших лоском, витонченістю та амбітним прагненням стати талановитим письменником. Скотт довго та наполегливо завойовував Зельду. Вдруге робив їй пропозицію, після того як Зельда вирішила розірвати заручини. І нарешті ‑ весілля! У центральному соборі Нью-Йорка ‑ соборі Святого Патріка. Але це те, що ми бачимо на поверхні. Бо Жіль Леруа показує нам між рядками стриманість і холодність батька Зельди, що приймав від своїх дітей лише суспільно прийнятну поведінку; матір, яка не приховує, що її шлюб був за розрахунком; амбіції Скотта заволодіти норовливою, заможною нареченою. А що ж Зельда? Автор залишає на розсуд читача приймати її поведінку як спротив «задусі» суспільства чи бачити в ній розбещене дитя. Що ж далі? Коли і чому з'являється страшний діагноз шизофренія? І чи дійсно цей діагноз мав місце й право на існування? Весілля відгриміло (до речі, батьки та родичі Зельди його проігнорували). І почались.... дивні речі ‑ шикарні готелі, гучні вечірки, багато алкоголю та ексцентричні витівки під його впливом. Вони тривали від 1920 до 1925 року. Фактично до того часу, коли в Зельди діагностували перші ознаки психічного розладу. Що відбувалося в родині Фітцджеральдів у цей період? Хто першим почав «топити» талант іншого в алкоголі? Усі дослідження на цю тему одноголосно вказують на Зельду. Тож поміркуймо. У «Пісні Алабами» автор показує нам, що Зельда не приховувала випадку з Айседорою Дункан, свого кохання до французького пілота, купання в фонтані, завзятості у бажанні займатись танцями. У книжці вона отримала можливість висловити свою версію, доповнивши образ Скотта як людини ревнивої до таланту й успіху (навіть просто на публіці) інших. Крім того, ми читаємо про крижані ванни, сеанси електрошоку, лоботомію (жахлива маніпуляція, повністю заборонена в цивілізованому світі, позбавляє людину найважливішого — емоцій), які довелося перенести Зельді. «Пісня Алабами» показує нам жінку, яку горе та безвихідь довели до відчаю. Вона зламалась, здалась на милість чоловіка. Але надія жевріла в ній до останнього. І сьогодні вогник цієї надії можна побачити в багатьох місцях. У книжках, фільмах, музеях її ім'я звучить як поклик рівності та фемінізму. Що ж до таланту Френсіса Скотта Фітцджеральда, то на сьогодні більшість літераторів визнають, що він використовував щоденники дружини у своїх творчих пошуках. А роман «Ніч лагідна»? Дослідники його  творчості говорять, що, описуючи неспокійні 20-ті роки ХХ століття з їх вечірками, розгульним життям та любовними колотнечами, він описував історію власної сім’ї. Придивіться уважно. Події роману відбуваються на Лазурному березі. У центрі — красиві та харизматичні Дік і Ніколь Дайвери. Вони здаються ідеальною родиною. Але в історії цієї родини є секрет. І цей секрет — шизофренія. Вам нікого це не нагадує? Схожі відносини можна знайти ще в одній відомій родині — Фріди Кало і Дієго Рівери. Дієго вже під час весілля показав свою дику натуру — прийшо п'яним на весілля з компанією таких самих шалапутів. Постійні зради з публічним приниженням, зокрема і з сестрою Фріди, яку він фактично поселив у їхньому домі. І це тоді, коли у Фріди знову і знову траплялися викидні і вона мала серйозні проблеми зі здоров'ям. Та мушу зізнатися, сила характеру та таланту Фріди Кало була незламна. Похована надія на жіноче щастя (руками чоловіка) явила себе у величі символізму її картин, що фактично розказують її історію й досі. Шкода, що Зельда, замість протистояння у вигляді ексцентричних витівок, не направила всю свою енергію у творчість. А може, її поведінка була єдиним виходом з ситуації. Хоча одну книжку їй таки вдалось видати. «Врятуй мене, вальсе» з'явився на світ 1932 року завдяки тому, що Зельда постійно ховала й переховувала рукописи від Скотта. Щоб скласти собі думку про «загадку епохи джазу» — Зельду Сейр — варто прочитати роман Жіля Леруа «Пісня Алабами». А також можна переглянути кінострічки відомих режисерів, що спробували показати публіці і характер, і обличчя Зельди. Найцікавішим є серіал «Зельда: початок всього» — це фактично екранізована біографія нашої героїні. А також фільми «Геній» та «Опівночі в Парижі». Відкрийте для себе одну з таємниць епохи джазу. А ще… читайте книжки з задоволенням. Далі буде...