У тому, що ця премія взагалі з’явилася «винен» Букерівський комітет) Уявіть собі, у 1991 році до короткого списку Букеру не потрапило ні одного роману, написаного жінкою.
Здавалося б, що тут такого? Але група жінок і чоловіків, які мали стосунок до літературної галузі, — автори, видавці, літературні агенти, продавці, бібліотекарі та журналісти, — зібралися, щоб обговорити це питання. Як показали дослідження, літературні досягнення жінок часто не визнаються основними літературними преміями. Так, 1996 року у Великобританії було засновано одну з найпрестижніших літературних премій «Оранж» (анг. Orange Prize for Fiction).
Премія щорічно присуджується за прозові твори, написані жінкою-письменницею англійською мовою та видані у Великій Британії за рік до вручення. І тут жінки відірвалися на повну — номінантами, лауреатами премії, членами журі є лише жінки. Саме відзначення творчих досягнень жінок у літературі та акцентування уваги на гендерному питанні і є головна мета премії. Переможниця отримує грошовий приз 30 000 фунтів стерлінгів та бронзову статуетку Бессі (Bessie) від англійської скульпторки Грізель Нівен. Зазвичай довгий список кандидаток з’являється в березні кожного року, у червні — короткий список, а вже потім оголошують переможницю. Її обирає рада з п’ятьох визначних жінок.
За своє існування премія змінила декілька назв. Від 1996 до 2012 рік вона мала назву Orange Prize for Fiction на честь спонсора — телекомунікаційної компанії Orange. А вже 2014 року назва була Baileys Women's Prize for Fiction, спонсором якої став лікерний бренд Baileys Irish Cream. Від 2017 року конкурс спонсорують компанії Deloitte, NatWest і Baileys. Зараз премія має назву Women's Prize for Fiction.
Цього року лауреаткою Women's Prize for Fiction стала Таярі Джонс (Tayari Jones) зі своїм романом «Американський шлюб» (An American Marriage). Серед наших авторок також є лауреатка цієї премії — шотландська інтелектуалка Алі Сміт 2015 року виграла премію з романом «Як бути двома».
