Довколалітературне

Цю історію треба починати з розповіді про мого тата. Мій тато обожнював читати! Він часто їздив у відрядження, і першим місцем, яке він відвідував у кожному місті, була книжкова крамниця. Книги у Радянському Союзі були не меншим дефіцитом, ніж чорна ікра чи французькі духи. Тому кожній новій книзі мій батько радів, як дитина. Влітку ми з татом гостювали у моєї бабусі, яка мешкала в невеличкому містечку в Полтавській області. Там була чудова книжкова крамниця! І більшість книг в ній була українською мовою! Так у мене з’явилося чудове видання "Пригоди Незнайка і його товаришів" в перекладі Федора Маківчука з кумедними чорно-білими ілюстраціями на кожній сторінці, які я згодом усі розмалювала:), "Земля світлячків" Віктора Близнеця, чарівні дитячі вірші Платона Воронька та ще багато-багато інших книжок, і дитячих, і дорослих. Ось так, завдяки татові, я поступово перетворювалась з палкої шанувальниці читання на книголюба, а згодом і на книгомана.