(25.01.1882-28.03.1941) Вірджинія Вулф — британська письменниця, літературна критикиня, знакова фігура фемінізму. Одна з найвідоміших постатей літературного модернізму ХХ століття.
Вірджинія народилася в сім'ї відомого літературознавця, філософа та історика Леслі Стівена, людини радикальних поглядів і глибокої ерудиції, автора фундаментальних праць «Історія англійської думки у вісімнадцятому столітті» і знаменитого «Словника національних біографій». У домі Стівенів бували видатні письменники, вчені, художники. Його першою дружиною була молодша дочка Вільяма Теккерея Гаррієт (Мінні). Після її смерті Стівен одружився із вдовою відомого адвоката Джулією Дакворс. Серед чотирьох дітей від цього шлюбу третьою дитиною була Вірджинія. Вона отримала домашню освіту, провівши дитинство і юність серед книг надзвичайно багатої бібліотеки батька, в атмосфері культурних інтересів і літературних знайомств.
Коли Вірджинії виповнилося 13 років, трапилася трагедія, що сильно похитнула її ментальне здоров’я, — померла матір. Вірджинія у своїх спогадах писала, що образ матері переслідував її, поки вона не написала роман «На маяк» в середині 1920-х років.
У 1912 році одружується з письменником та журналістом Леонардом Вульфом. Шлюб став союзом людей, які поважають одне одного.
У 1917 році подружжя заснувало видавництво «Хогарт Прес», з якого вийшли у світ всі твори письменниці. Вірджинія сама набирала та редагувала тексти. Видавництво спочатку не приносило прибутків, але потім стало надійним джерелом доходів родини Вульф. Леонард створив ідеальні умови для роботи їм обом, він усіляко підтримував Вірджинію.
Але ментальне здоров’я Вірджинії погіршувалось, вона вчинила кілька спроб самогубства. Вульф була дуже вимоглива до себе і своїх робіт, переписувала романи десятки разів. Припиняла вести записи тільки під час хвороб. Її щоденники вийшли окремим виданням у 4 томах, також опубліковано 5 томів листів друзям, сестрі, Леонарду та Віті Секвілл-Вест, з якою її об'єднала ніжна дружба, а з боку Вірджинії — любов. Це почуття разом з образою та зрадами Віти стали основою роману «Орландо», в якому протагоніст змінює стать.
У творчості Вулф виокремлюються три періоди. У перший (1915—1922) створені романи «Подорож назовні», «Ніч і день» (1919), оповідання, які увійшли у збірку «Понеділок і четвер» (1921), і роман «Кімната Джейкоба» (1922), який багато в чому став підсумком ранніх шукань письменниці, синтезувавши перспективи подальшого розвитку. Другий період припадає на середину 1920-х років і включає романи «Місіс Делловей» (1925) і «До маяка» (1927), що став вершиною творчості Вулф. У третій період (1928— 1941) створені «Орландо» (1928), «Хвилі» (1931), «Роки» (1937) і «Між актами» (1941). Протягом усього життя Вулф писала оповідання, есе, рецензії та статті про літературу, образотворче мистецтво, виступала з проблем жіночої емансипації. Визнання здобули її збірки «Рядовий читач» (1925; 1932), праця про права жінок «Своя кімната» (1928).
28 березня 1941, залишивши лист чоловікові та сестрі, Вульф втопилася в річці Оуз, неподалік від їх будинку в Сассексі. Тіло знайшли через два тижні після трагедії.