(06.01.1938) Василь Стус – український поет і прозаїк, літературознавець, правозахисник.
Закінчив історико-філологічний факультет Педагогічного інституту міста Сталіно. Під час навчання працював в бібліотеці. Після закінчення навчання декілька років викладає українську мову і літературу в Горлівській школі. Навчався в аспірантурі в Києві за спеціальністю теорія літератури.
У зв'язку з початком дисидентського руху і активної участі Василя Стуса в акціях протесту, його відраховано з аспірантури. Був двічі арештований. В 1972 році Василя засудили до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. В цей період він пише збірки творів «Час творчості» і «Веселий цвинтар».
Повернувшись 1979 року до Києва, намагається боротись за права людини, стає членом Української Гельсинської групи. 1980 засуджений до 10 років ув'язнення і 5 років заслання.
Помер 4 вересня 1985 року.
Вперше твори Василя Стуса (збірка віршів «Зимові дерева») надруковано в Брюсселі в видавництві «Література і мистецтво» 1972 року. Вибрані твори, збірки поезій, літературознавчі праці, переклади автора стали доступні для українського читача лише після смерті і визнання значимості Василя Стуса в історії держави.
У 2019 році вийшла друком книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, невідомі факти про життя, ув'язнення та смерть поета, які довгий час охоронялися під грифом «Секретно».
