(1897–08.10.1946) Степан Левинський – український письменник, мандрівник, культуролог, дипломат.
Народився у м. Львові. Закінчив гімназію та Львівську політехніку зі ступенем інженера-хіміка. Студіював у Брюсселі, Бельгія. 1922 року виїхав до Парижа, де закінчив японський відділ Школи державних мов та Школу політичних наук. Працював торговельно-економічним референтом і перекладачем з японської мови в польському консульстві в Харбіні. Жив у Шанхаї, Пекіні. Співпрацював в україномовному часописі «Український голос на Далекому Сході» та публікувався у львівському часописі «Назустріч». Після Другої світової війни евакуйований до Франції.
Степан Левинський був відомий у Галичині в 30-х роках XX століття як автор талановитих подорожніх нарисів (тревелогів) про мандрівки Близьким і Далеким Сходом, які вийшли окремими книгами: «Від Везувія до пісків Сахари», «З японського дому», «Схід і Захід», «Хатина буддійського самітника», «Враження з Японії». За книжку «З Японського дому» одержав премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка. Взяв участь у підготовці першого українсько-японського словника.
Помер письменник у 1946 році у м. Гап, Франція.
