(05.11.1878—03.03.1927) Михайло Арцибашев — російський драматург, прозаїк і публіцист. Народився на хуторі в Охтирському повіті Харківської губернії в родині дворянина. Навчався в Охтирській гімназії, а потім у Харківській школі малярства та живопису. З 16 років працював у харківській газеті "Південний край", а в 1904 році опублікував повість "Смерть Ланде", завдяки успіху якої остаточно відмовився від кар’єри художника. Перу Михайла Арцибашева належать романи "Санін", "Біля останньої межі", ряд повістей, драми "Ревнощі", "Закон дикуна" і "Війна", а також збірки есе і кілька кіносценаріїв. 1923 року Михайло Арцибашев виїхав із Радянської Росії й отримав польське громадянство. Незабаром він набув слави найкращого зарубіжного російського публіциста, блискучого викривача злодіянь більшовизму. Роман "Санін" (1907) спочатку був відкинутий цілим рядом журналів, але незабаром з’явились одразу три окремі видання — два в Росії і одне в Берліні. "Прогресивна" критика одностайно затаврувала книгу, Максим Горький писав: "Нині лінія духовно убогих людей прикро і ганебно завершується Саніним Арцибашева". Скандальна популярність книги призвела до судового процесу над її перекладачами в Німеччині й Австро-Угорщині, переклад роману німецькою було конфісковано "за пропаганду порнографії". У Росії в 1910 році письменникові загрожувала церковна анафема: з ініціативи Святійшого Синоду проти Арцибашева було розпочато справу за звинуваченням у блюзнірстві. Дійшло до того, що знаменитий ліберальний адвокат О. Й. Грузенберг демонстративно відмовився захищати письменника. Проте, скандальний роман був незабаром опублікований не тільки в Російській імперії, а й у Німеччині, Італії, Бельгії, Франції, Данії, Болгарії, Угорщині та Японії, і всюди користувався величезним успіхом.
