Ромен Ґарі (Еміль Ажар)

Ромен Ґарі (Еміль Ажар)

(08.05.1914–02.12.1980) Ромен Ґарі (Еміль Ажар) — видатний французький письменник, літературний містифікатор, кінорежисер, військовий льотчик і дипломат — народився в Російській імперії в місті Вільні (нині Вільнюс, Литва). Його справжнє ім’я — Роман Кацев, а його батьками були провінційна актриса Міна Овчинська й комерсант Ар’є-Лейб Кацев.

У 1925 році батьки майбутнього письменника розлучилися, і Міна Овчинська разом із сином повернулася до своїх батьків у містечко Свенцяни, а роком пізніше перебралася до старшого брата Абрама Овчинського до Варшави.

Там Роман протягом двох років навчався в школі, а 1928 року мати з сином переїхали до Франції й оселилися в Ніцці. Роман вивчав право в Екс-ан-Прованс і в Парижі, одночасно освоюючи льотну справу, щоб із часом стати військовим пілотом. Саме тоді  зародилася легенда (чи не сам майбутній письменник був її першоджерелом?), що його справжнім батьком був Іван Мозжухін — зірка російського німого кіно.

У роки Другої світової війни майбутньому письменникові довелося емігрувати до Великобританії, де він вступив добровольцем у французькі частини, які на той час формував генерал де Голль. Як військовий пілот він брав участь у бойових діях в Європі й Африці, а після закінчення війни повернувся до Франції і розпочав дипломатичну кар’єру.

Письменник Ромен Ґарі народився 1945 року, коли тридцятирічний Роман опублікував свою першу велику новелу, а за кілька років він став одним з найбільш відомих, популярних і плідних французьких літераторів. Під псевдонімом Ромен Ґарі побачили світ понад двадцять його романів, як Еміль Ажар він опублікував чотири романи, в тому числі і «Життя попереду», і ще по одній книжці — під псевдонімами Фоско Сінібальді і Шатан Бога.

Завдяки прагненню до літературних містифікацій Ромен Ґарі став єдиним в історії літератором, двічі удостоєним Гонкурівської премії — в 1956 році під ім’ям Ромена Ґарі за роман «Коріння неба» і в 1975 році під ім’ям Еміля Ажара за роман «Життя попереду». Для членів Гонкурівської академії «Емілем Ажаром» був абсолютно невідомий молодий автор, племінник Ромена Ґарі, онук молодшого брата його матері.

Втім, істина досить швидко з’ясувалась, але журі, у яке входили десять найвидатніших літераторів Франції, змінити своє рішення вже не могло. І ще один неймовірний факт: 1956 року, у день вручення першої Гонкурівської премії, Ромен Ґарі отримав листа від людини, яка в 1942 році стала свідком того, як у Вільнюському гетто загинув його батько. Міна Овчинська, мати письменника, багато років залишалася поруч із сином. Непросту історію їхніх стосунків Ромен Ґарі описав в автобіографічному романі «Обіцянка на світанку» (1960).

У тому числі й те, як Міна мріяла: «Мій син стане французьким посланником, кавалером ордену Почесного легіону, великим актором драми, Ібсеном і Габріеле д’Аннунціо в одній особі. Він буде одягатися як денді!» Усе здійснилося — Ромен Ґарі став генеральним консулом Франції, літературною знаменитістю і був дійсно нагороджений орденом Почесного легіону. Він обертався у вищому світі і вважався еталоном елегантності.

Від 1962 до 1970 року письменник був одружений із Джин Сіберг — американською кіноактрисою, яка знімалась у фільмах Жана-Люка Годара і Клода Шаброля і згодом стала одним із символів французької «нової хвилі». За півроку до смерті в есе «Життя та смерть Еміля Ажара»

Другого грудня 1980 року, у віці 66 років, Ромен Ґарі наклав на себе руки, написавши в передсмертній записці: «Можна пояснити все нервовою депресією. Але в такому разі слід мати на увазі, що вона триває відтоді, як я став дорослим чоловіком, і що саме вона допомогла мені гідно займатися літературним ремеслом».

Книги автора

Показано усi 1 результат