Вілла Деккера

📖"У суботу ми вирішили пообідати в місті, пішли на Ринок до "Атляса" і з подивом побачили давній Львів з тлумами перехожих на Академічній, зі столиками під дашками, де мирно собі сиділи люди і частувалися, а з вікон лунала музика. Не пропали ніде й вуличні співаки, а з ними і жебраки. Львів ані на хвилю не перервав свого нормального життя. Ось продзвенів трамвай, яким керувала молоденька моторова, продзвенів колією, яка ще зранку була пошкоджена бомбами. Ніщо не здатне вивести Львів з рівноваги. Живемо далі" ♡Книжкова історія кохання, яка вразила мене найбільше розгортається на сторінках "Вілли Деккера". Позаяк почуття, народжені у передвоєнний час і розгорнуте в перші дні війни – цупке на дотик, зі сонячною серцевиною і пелюстками пристрасті ● Марк Крилович, більш відомий у Львові й за межами як нічний репортер, має таємничу місію. Віднайти цинамонового маніяка, який вбиває жертв-жінок у дні їх іменин. Полює він передовсім за фордансерками [танцівницями]. Але далі його перелік не обмежується виключно ними. Підказка: перші літери імен потерпілих формуються у ім'я "Valentina" ● Окрім цього, Марк шукає вбивцю Каміли й її коханця Альберта. Їх спалили живцем в будинку. Як нічний репортер з'ясує згодом, Альберт дізнався випадковим способом про те як совєтський консулянт обкрадає євреїв до нитки, бере чималі кошти за оформлення документів їх переїзду до Палестини. А далі кінці в воду: зникають євреї, їх коштовності. Ошуканих цієї схеми чимало ✍️🏻Під час розслідувань Марк знайомиться з Ірмою і її тіткою, котра видає себе за баронесу. Ким же насправді є молода харизматична жінка, перед якою він складає обладунки свого донжуанства? 🫶🏻"Я відчув паніку. Невже я сиджу біля дівчини, яка прочитала сім томів одного роману? Мені захотілося доторкнутися до неї. Такі дівчата мені ще не зустрічалися. Мені переважно зустрічалися дівчата, для яких було легше підлогу помити, аніж сторінку прочитати. Я взяв її за руку і погладив ці ніжні тендітні пальчики. Вона поглянула на мене зі співчуттям. Мабуть, здогадуючись, про мій безнадійний інтелектуальний рівень"

Український ретродетектив, події якого розгортаються у довоєнному Львові. Тут поєднується класичний детектив (розкриття вбивств жінок) та політичний трилер (на віллі самого Деккера). Не буду спойлерити, бо все пов’язане один з одним. Мені сподобався історичний аспект, оскільки події розгортаються за лічені дні до початку Другої Світової Війни і присутня моторошність вбивств. Дуже атмосферна книга, специфічний діалект дозволяє читачу зануритись у Львів тих часів. Вишенька на торті, то окремі ілюстрації, які ще більш передають ту епоху. Герої гарно прописані, кожен на своєму місці. У центрі уваги кримінальний репортер Марко Крилович, просто жиган-лимон😅 стільки постільних сцен немає в більшості жіночих романів🤣😂 Закінчилась книга з явним натяком на продовження і дійсно наступна книга є, але…..скажу відверто - хоча вона і стовідсотково відповідає заявленому жанру, але ретродетектив - це не зовсім моє, тому я ще подумаю чи буду читати продовження. І в принципі, якщо не завдання книжкового марафону, я б і не знайомилась з творчістю цього автора. Мені важко оцінювати цю книгу за емоційними враженнями, проте все ж таки для свого жанру вона крута, тому ⭐️10/10

Початок роману видався інтригуючим: фордансерку (танцівницю), що поверталася пізно вночі додому з роботи було жорстоко вбито, а паралельно відбувається інший злочин, що на перший погляд здається нещасним випадком. Починається розслідування поліції до якого підключається друг комісара Обуха – Марко Климович, який працює нічним репортером у львівській газеті. І от тут мені видається все дуже дивним і не логічним, слідство фактично веде репортер: проводить обстеження та обшуки на місцях злочину, добуває інформацію, розмовляє із свідками, вивідує інформацію у професійних шпигунів… Його паралельно наймають у якості приватного детектива аж три особи! Головний герой роману Марко Климович відштовхує: він такий собі 37-річний «мачо» за яким впадають всі жінки та готові в перший же день йому віддатися, лише за один тиждень наш «мачо» переспав з трьома!!! Він полюбляє алкоголь і має альфонсівські нахили. Не сподобалася мова написання: автор вживає слова «жерти», «писок», «курва» - не думаю, що у Львові в той час аж надто вживали ці слова. Всі львівські пані у автора повії, або легковажні, а батяри рятують нічного репортера та допомагають розшукати злочинця!))) Одним словом, накрутив Винничук такого, що й на голову не налазить. Це була перша художня книга Винничука мною прочитала, і бажання продовжувати знайомство з автором зовсім немає.